Відтак, я наведу один з моїх власних снів і на його прикладі поясню свій метод інтерпретації. Кожен такий сон потребує вступного пояснення обставин. Тому я змушений просити читача на кілька хвилин перейнятися моїми інтересами і подробицями мого життя, бо такого попереднього перенесення вимагає розкриття прихованого значення снів.

Вступ:

Улітку 1895 року я проводив курс психоаналізу молодій пані, з якою мене і мою родину пов’язувала щира дружба. Відомо, що таке поєднання відносин буває джерелом непорозумінь, неприємних для лікаря, а надто – психотерапевта. Що більше особистого у ставленні терапевта, то менший його авторитет; будь-яка похибка загрожує підірвати дружбу з родиною пацієнта. Лікування згаданої особи виявилося успішним лише почасти: пацієнтка звільнилася від істеричної тривоги, але не від усіх соматичних симптомів. На той час я не був іще цілковито переконаний у критеріях, які визначали б цілковите припинення істерії, і запропонував пацієнтці розв’язання, яке видалося їй неприйнятним. Не дійшовши згоди, ми, відтак, посеред літа тимчасово перервали лікування. Тоді, якогось дня, мене відвідав мій молодший колега, давній друг, який перед тим гостював у родині моєї пацієнтки, Ірми. Я запитав колегу про її стан і почув у відповідь, мовляв їй ліпше, але не надто добре. Я пам’ятаю, що такі слова мого друга Отто або, точніше, тон, яким він їх промовив, мене розсердили. Мені вчувся в його словах докір – на кшталт того, що я забагато був наобіцяв пацієнтці. Справедливо чи ні, я пояснив уявне упередження Отто впливом родичів пацієнтки, які, як мені здавалося, одразу ставилися не дуже прихильно до мого способу лікування. Проте моє змальоване неприємне відчуття було доволі приглушене і я нічим не виявив його. Того ж таки вечора я записав доволі докладну історію хвороби Ірми, щоб передати її докторові М. – нашому спільному другові й провідному фахівцеві у нашій царині. Вночі (чи, ймовірніше, під ранок наступного дня) я мав сон, який записав одразу по пробудженні ^[87].

Сон з 23 на 24 липня 1895 року:

Велика зала. Ми приймаємо численних гостей, серед яких також Ірма. Я беру її під руку, показуючи, що хочу відповісти на її листа, дорікаю їй, що не пристала на моє «розв’язання». Я кажу їй: «Якщо у тебе досі болі, ти сама в цьому винна». Вона відповідає: «Якби ти лишень знав, які у мене болі в горлі, шлунку і животі! Мене аж корчі беруть». Я перелякано дивлюся на неї. У неї бліде, опухле обличчя. Мені спадає на думку, що я міг не помітити якесь органічне захворювання. Я підводжу її до вікна, щоб оглянути їй горло. Вона злегка опирається, як роблять жінки з зубними протезами. Я думаю про себе, що їй це ні до чого. Вона таки гарно розтуляє рота і показує горло, в якому я бачу праворуч велику білу пляму, а трохи далі вкритий білувато-сірими струпами підозрілий наріст, неначе сформований на носовій раковині. Я негайно кличу доктора М., який повторює огляд і підтверджує результат… У доктора М. вигляд інший, ніж зазвичай. Він дуже блідий, накульгує і чомусь без бороди… Мій друг Отто тепер поруч з Ірмою, а інший друг, Леопольд, досліджує їй легені методом перкусії й каже: «У неї притуплення ліворуч внизу». Він вказує також на інфільтрацію плечової ділянки у неї (я теж відчуваю, так само як він, попри те, що вона в сукні)… М. каже: «Безперечно, інфекція. Але це пусте – приєднається дизентерія, і отрута видалиться»… Ми теж одразу розуміємо, звідки інфекція. Нещодавно, коли Ірма зле почувалася, мій друг Отто зробив їй ін’єкцію препарату пропіл… пропілен… пропіленової кислоти… триметиламіну (формулу його якого я маю просто перед очима)… Такі ін’єкції робити легковажно… Також, імовірно, шприц не був чистий.

Цей сон має перевагу перед багатьма іншими. Одразу видно, з якою подією минулого дня він пов’язаний і якої теми стосується. Вступ цілковито ці обставини висвітлює. Повідомлення Отто щодо здоров’я Ірми та її історія хвороби, яку я писав до пізньої години, не відпускали мене й під час сну. Проте ніхто, ознайомившись із вступом і з описанням сну, не міг би визначити, що мій сон означає. Я сам цього не знаю. Мене здивували хворобливі симптоми, на які скаржилась Ірма у сні, оскільки це не ті прояви, від яких я її лікував. У мене викликала посмішку безглузда ідея про ін’єкцію пропіленової кислоти, а також заспокійливе міркування доктора М. Наприкінці сон видався мені більш туманним і ущільненим, ніж на початку. Щоб витлумачити його, я вдаюсь до детального аналізу.

Аналіз:

Велика зала. Ми приймаємо численних гостей.

Того літа ми мешкали у Бельвю, в будинку, що стоїть самотою на одному з пагорбів поруч з Каленбергом. Будинок проектувався як розважальний заклад і його просторі кімнати схожі на зали. Наведений сон я мав саме у Бельвю, за кілька діб до дня народження моєї дружини. Напередодні вона повідомила мені, що запросила на своє свято багато гостей і, зокрема, Ірму. Мій сон передбачав цю подію – день народження дружини, ми приймаємо багатьох гостей, і серед них Ірму, у великій залі Бельвю.

Я дорікаю Ірмі, що не пристала на моє «розв’язання». Я кажу їй: «Якщо у тебе досі болі, ти сама в цьому винна».

Я міг би сказати їй це наяву і, ймовірно, навіть таки говорив. Тоді я дотримувався думки (яку згодом змінив), що моє завдання обмежується тим, щоб повідомляти пацієнтові прихований сенс його симптомів: я не вважав себе відповідальним за те, приймає пацієнт таке «розв’язання» чи ні, хоча саме від цього залежить успіх лікування. Я вдячний цій нині подоланій помилці, що полегшувала мені життя, оскільки, попри тогочасне своє невідання, я мусив досягати якогось успіху в лікування. Однак фраза, яку я уві сні сказав Ірмі, показує, що я, перш за все, не хотів почуватись відповідальним за болі, які вона ще мала. Якщо в них винна сама Ірма, то не можу бути винуватим я. Чи не в цьому напрямку слід шукати сенс мого сну?

Скарги Ірми: болі в горлі, шлунку і животі. Її аж корчі беруть.

Болі в шлунку були присутні серед симптомів моєї пацієнтки, але наяву вони її не надто непокоїли, вона більше скаржилася на нудоту і диспепсію. А болі у горлі і корчі не відігравали ролі у її історії хвороби. Мені дивно, чому сон виокремив саме ці симптоми, але на разі це залишається незрозумілим.

У неї бліде, опухле обличчя.

У моєї пацієнтки завжди були рожеві щоки. Я підозрюю, що у моєму сні її заміняє інша особа.

Я лякаюся на думку, що міг не помітити у неї органічне захворювання.

Це цілком природне постійне побоювання фахівця, чия практика обмежена лікуванням неврозів, і він звикає пов’язувати з істерією майже всі симптоми, які видаються іншим лікарям ознаками органічних порушень. З іншого боку, у мене виникає – сам не знаю, через що – легкий сумнів щодо природи своїх побоювань. Якщо болі у Ірми соматичного походження, я не зобов’язаний її лікувати. Моє лікування усуває тільки істеричні болі. Мені вже здається, я майже хочу такої помилки в діагнозі – таким чином я уникнув би докорів щодо неуспішного лікування.

Я підводжу Ірму до вікна, щоб оглянути їй горло. Вона злегка опирається, як роблять жінки з зубними протезами. Я думаю про себе, що їй це ні до чого.

Мені ніколи не випадало оглядати у Ірми горло. Сон нагадує мені, як я нещодавно оглядав одну гувернантку, що справляла враження молодої вродливої жінки; та перед тим як роззявити рота, вона намагалася приховати зубний протез. Цей спогад тягне за собою інші, в яких лікарські дослідження розкривали маленькі таємниці пацієнтів – на прикрість обом учасникам процесу. «Їй це ні до чого» – безперечно є компліментом для Ірми, але я підозрюю, фраза має також інше значення. За уважного аналізу, інтерпретатор завжди відчуває, вичерпані всі приховані думки, чи ще ні. Поза, у якій Ірма стоїть біля вікна, викликає у мені інший несподіваний спогад. У Ірми є близька подруга, до якої я ставлюся з великою повагою. Якогось вечора я відвідав її і побачив у такій саме позі коло вікна, а її лікар, той-таки доктор М., заявив, що знайшов у неї в горлі дифтерійні плівки. Постать доктора М. і плівки відтворюються згодом у сні. Я пригадую, що впродовж останніх місяців часто думав про те, що у цієї подруги Ірми теж істерія. Більше того, Ірма сама казала мені про таке. Що мені було відомо про її стан? Тільки одне: що вона так само, як Ірма у моєму сні, страждає на істеричні спазми у горлі. Таким чином, сновидіння замінило мою пацієнтку її подругою. Далі я пригадую, у мене часто виникала думка, що ця подруга може теж звернутися до мене з проханням позбавити її хворобливих симптомів; але я вважав це малоймовірним, оскільки вона сором’язлива і замкнута. Вона опирається у моєму сні. Можливе пояснення того, чому їй це ні до чого: вона показала себе достатньо сильною, щоб дати собі раду без сторонньої допомоги. Залишаються, однак, деякі риси, що не мають нічого спільного ні з Ірмою, ні з її подругою – бліде, опухле обличчя, зубні протези. Остання деталь повертає мене до вже згадуваної гувернантки. Я вже наче вдовольняюся поясненням про вставні зуби, аж раптом пригадую іншу особу, до якої можна віднести ці риси. Вона теж не лікується у мене, і я не хотів би мати її своєю пацієнткою, оскільки помітив, що вона боязка, а це ускладнило б лікування. Вона зазвичай бліда, а коли мала ліпше здоров’я, обличчя у неї було пухким ^[88]. Отже я порівнював свою пацієнтку Ірму з двома іншими особами, які були б так само непіддатливі до мого лікування. Чому ж я уві сні підмінив Ірму її подругою? Може, навмисне? Подруга Ірми викликає у мене більшу прихильність або я більш високої думки про її розсудливість. Я вважаю Ірму нерозумною, оскільки вона невдоволена моїм лікуванням. Інша була б розумнішою і напевне пристала б на запропоноване мною розв’язання. Вона б гарно розтулила рота і розповіла мені більше, ніж Ірма ^[89].

У її горлі і я бачу праворуч велику білу пляму, а трохи далі вкритий білувато-сірими струпами підозрілий наріст, неначе сформований на носовій раковині.

Біла пляма нагадує мені про дифтерію і про подругу Ірми, але водночас – про тяжке захворювання моєї старшої донечки близько двох років тому і про весь жах, якого я тоді зазнав. Наріст у формі носової раковини нагадує мені про турботи щодо власного здоров’я. Я тоді часто вдавався до кокаїну з приводу неприємного набряку у носовій порожнині, а кілька днів тому почув, що у однієї моєї пацієнтки, яка так само чинила за моїм прикладом, розвинувся некроз слизової оболонки носа. Рекомендоване мною у 1885 році застосування кокаїну викликає у мене тяжкі докори сумління. Зловживання цим засобом прискорило смерть мого близького друга у 1895 році ^[90].

Я негайно кличу доктора М., який повторює огляд і підтверджує результат.

Така дія відповідає репутації, якої зажив серед нас доктор М. Але «негайність» вимагає особливого пояснення, бо нагадує мені сумний випадок з практики. Тоді, внаслідок тривалого призначення засобу, що вважався цілком невинним (сульфонал), я викликав у своєї пацієнтки важку інтоксикацію і поспішно звернувся по допомогу до більш досвідченого літнього колеги. Зв’язок того інциденту з моїм сном підтверджує також інша обставина: згадана пацієнтка мала те саме ім’я, що моя старша дочка. Досі мені це не спадало на думку, а тепер такий збіг видається фатальним, своєрідна відплата долі. Так, ніби заміщення осіб продовжує логічний ряд «око за око, зуб за зуб», ця Матильда за ту Матильду… Я ніби збираю уві сні всі випадки, які свідчать про мою недостатню лікарську сумлінність.

Доктор М. дуже блідий, накульгує і чомусь без бороди.

Це відповідає дійсності у тому розумінні, що нездоровий вигляд доктора М. турбував його друзів. Обидві інші риси мають належати комусь іншому. Мені пригадується мій старший брат, який мешкає за кордоном – він не має бороди, і доктор М. у моєму сні був дуже схожий на нього. Кілька днів тому я дізнався з листа, що брат кульгає через артрит кульшового суглоба. Я подумав, має бути причина для такого злиття у сні двох осіб в одну, і пригадав, що сердитий на обох з одного приводу – обоє нещодавно відхилили певну мою пропозицію.

Мій друг Отто тепер поруч з Ірмою, а інший друг, Леопольд, досліджує їй легені методом перкусії й каже: «У неї притуплення ліворуч внизу».

Колега Леопольд – родич Отто. За примхою долі обоє лікарів обрали однакову спеціальність і зробилися конкурентами. Їх постійно порівнюють одного з одним. Упродовж кількох років вони були моїми асистентами, коли я завідував неврологічним відділенням дитячої лікарні. Такі сцени, як у моєму сні, я спостерігав тоді часто наяву. Якось, тим часом як я сперечався з Отто щодо діагнозу, Леопольд уважніше оглянув пацієнта й привів несподіваний аргумент на користь моєї думки. За характером ця пара нагадувала Брезіґа і його друга Карла ^[91]: один з них відзначався «кмітливістю», інший був повільний, але дуже ґрунтовний. Зіставляючи уві сні Отто з розважливим Леопольдом, я, напевне, віддавав перевагу другому. Порівняння, подібне згадуваному перед тим, – неслухняна пацієнтка Ірма і її більш розсудлива подруга. Тепер я відзначаю також одне з відгалужень думки уві сні – від хворої дитини до інституту дитячих хвороб. Притуплення у нижній частці лівої легені в усіх подробицях відповідає випадку, коли Леопольд вразив мене своєю ретельністю. Мені, крім того, спадає на думку щось на зразок метастазу, але це може стосуватися радше пацієнтки, яку мені хотілось би мати замість Ірми. Та, наскільки я можу судити, імітує туберкульоз.

Інфільтрація плечової ділянки.

Я відразу розумію, що це дається взнаки мій власний ревматизм плеча, який я відчуваю щоразу, коли вночі не можу заснути. Мене у цьому переконують також слова зі сну про те, що я теж відчуваю, так само як він. Я хочу цим сказати, що відчуваю це в своєму власному тілі. Щоправда, мене бентежить формулювання «інфільтрація плечової ділянки». Ми зазвичай говоримо «задньо-верхня інфільтрація ліворуч», що стосується стану відповідної легені й знову ж таки вказує на туберкульоз.

Попри те, що вона у сукні.