Це тільки парентеза. В інституті дитячих хвороб ми оглядаємо пацієнтів роздягненими, на відміну від манери, у якій проводиться огляд дорослих пацієнток. Про одного видатного клініциста розповідалося, що він завжди обстежував своїх пацієнтів винятково крізь одяг. Глибшого сенсу я у цьому елементі не знаходжу і, щиро кажучи, не схильний, наразі, заглиблюватися.

Доктор М. каже: «Безперечно, інфекція. Але це пусте – приєднається дизентерія,іотрута видалиться».

Спершу фраза видається мені кумедною, але я, так само як решту елементів, піддаю її аналізу й, за ретельнішого розгляду, вона має свій сенс. Оглядаючи пацієнтку, я знайшов у неї локальний дифтерит. Я пам’ятаю дискусії щодо дифтериту і дифтерії під час хвороби моєї дочки. Дифтерія – це загальна інфекція, що розвивається з локального дифтериту. Про таку загальну інфекцію говорить Леопольд, відзначаючи притуплення перкуторного звуку, що свідчить про метастатичне вогнище. Мені здається, однак, дифтерія не дає таких метастазів. Мені це нагадує радше піємію.

«Але це пусте». Це слова розради. На мою думку, вони мають такий сенс: попередній уривок сну показує, що болі у пацієнтки від серйозного органічного захворювання. Мені видається, я хочу зняти з себе відповідальність за її стан. Психічний метод лікування не винен у прогресування дифтерії. Мені, водночас, ніяково, що я приписую Ірмі таке тяжке захворювання, щоб виправдати себе. Це жорстоко. Звідси моя потреба переконатися, що все владнається, і я доволі вдало вкладаю слова розради в уста доктора М. Але тут я ніби ставлю себе вище за сон, що вимагає окремого пояснення.

І зрештою, чому слова розради такі безглузді?

Дизентерія. За давнім теоретичним уявленням, хвороботворні речовини можуть виділятися через кишківник. Чи не хочу я посміятися зі схильності доктора М. до натягнутих роз’яснень і несподіваних патогенетичних теорій? Втім, з приводу дизентерії я пригадую також інше. Кілька місяців тому я консультував молодика з дивними порушеннями випорожнення, що інші лікарі визначали як випадок «анемії з ослабленим харчуванням». Я встановив істеричне походження захворювання, але, не бажаючи піддавати пацієнта психотерапії, рекомендував йому морську подорож. Кілька днів тому я отримав від нього розпачливий лист з Єгипту: у пацієнта сталося там загострення, і лікар діагностував у нього дизентерію. І хоч я був переконаний, що такий діагноз є лише помилкою недосвідченого колеги, який плутає істерію з серйозним органічним захворюванням, я не зміг утриматися від докорів сумління, припускаючи, що органічне захворювання справді могло ускладнити перебіг істерії. Поза тим, слово «дизентерія» схоже на термін «дифтерія», який у сні навпростець не згадується.

Так, напевне, я хочу посміятися з доктора М. отим його втішним прогнозом, «приєднається дизентерія» тощо. Я пригадую, кілька років тому він сам розповідав мені аналогічну історію про одного колегу. Той запросив його на консультацію до важко хворої. Доктор М. змушений був звернути увагу оптимістично налаштованого колеги на наявність альбуміну у сечі пацієнтки. Той, не надто переймаючись, відказав: «Це пусте, колего, альбумін виведеться». Поза сумнівом, у цій частині сну міститься насмішка з колеги, який не знається на істерії. Ніби на підтвердження, виникає думка: а чи знає доктор М., що симптоми у його пацієнтки, подруги Ірми, які наводять на думку про туберкульоз, насправді викликані істерією? Упізнав він істерію чи проґавив?

Чим мотивоване уві сні моє зневажливе ставлення до колеги? Все дуже просто – доктор М. так само не згоден з моїм психоаналітичним «розв’язанням» щодо Ірми, як вона сама. Таким чином, уві сні я помстився обом: Ірмі – словами «Якщо у тебе досі болі, ти сама в цьому винна», а доктору М. – вклавши у його уста вкрай абсурдні слова розради.

Ми відразу розуміємо, звідки інфекція.

Це негайне зрозуміння доволі дивне. Адже ми щойно нічого ще не знали – на інфекцію вперше вказує Леопольд.

Коли Ірма зле почувалася, мій друг Отто зробив їй ін’єкцію. Отто справді розповідав, що під час гостини у родині Ірми його несподівано покликали до сусідів, і він зробив там ін’єкцію одній пані, котра раптово почулася зле. Ін’єкція нагадує мені мого нещасного друга, який отруївся кокаїном. Я призначив йому цей засіб для внутрішнього вживання, від морфінної залежності, а він став робити собі ін’єкції.

Пропіл… пропілен… пропіленова кислота…

Яким чином я прийшов до цього? Того вечора, ще до написання історії хвороби і сну, моя дружина відкоркувала пляшку лікеру, зі словом «ананас» ^[92] на етикетці. Лікер подарував нам колега Отто; у нього звичка робити подарунки з будь-якого приводу. Сподіваюся, він колись одружиться і жінка відучить його від цієї звички ^[93]. Лікер так відгонив сивухою, що я відмовився навіть покуштувати його. Дружина хотіла віддати пляшку прислузі, але я виявив більше гуманізму й заборонив, заявивши, що слугам теж не варто труїтися. Запах сивушних олій (аміл…) либонь викликав у мене спогад про низку сполук: пропіл… метил… тощо. Сон зробив заміну – мені снився пропіл після того, як я чув запах амілу, але такі заміни допустимі навіть в органічній хімії.

Триметиламін. Я чітко бачив перед собою хімічну формулу цієї речовини, що свідчить про чималі зусилля моєї пам’яті уві сні. Формула була надрукована жирним шрифтом, ніби виділяючи у контексті щось особливо важливе. На що саме мав звернути мою увагу триметиламін? На розмову з іншим моїм другом, який пильно стежив за моєю роботою упродовж останніх років ^[94]. Він поділився тоді зі мною своїми дослідженнями у царині хімії статевих процесів, а зокрема назвав триметиламін як один з продуктів статевого метаболізму. Таким чином, ця речовина приводить мене до ідеї сексуальності – чинника, якому я надаю найбільшого значення у виникненні нервових розладів. Моя пацієнтка Ірма – вдова; якби я намагався виправдати неуспіх свого лікування у її випадку, мені було б найдоцільніше послатися на обставину вдовування молодої жінки, якому б охоче поклали край її друзі. Як дивно, подумалось мені, сон поєднав обставини: інша особа, яку я мав уві сні за пацієнтку замість Ірми, теж молода вдова.

Я починаю здогадуватися, чому так ясно бачив уві сні формулу триметиламіну. Цей термін не тільки вказує на фактор сексуальності, але також нагадує мені про особу, схвалення якої особливо багато важить для мене, коли почуваюся ізольованим у своїх поглядах. Звісно, постать колеги, що відіграв у моєму житті настільки вагому роль, має знову десь виринути у дальшому плині сну. Атож, він є фахівцем з ринології, тож має спеціальні знання про ніс і, зокрема, привертав увагу до дивного зв’язку носових раковин з жіночими статевими органами (три дивних нарости у горлі Ірми). Я консультував у нього Ірму, щоб уточнити, чи її болі у шлунку не пов’язані з захворюванням носоглотки. Сам він, як на те, страждає на гнійне запалення носових пазух, з приводу чого я занепокоєний, і, ймовірно, на це нагноєння натякає метастаз уві сні.

Такі ін’єкції робити легковажно. Я докоряю у легковажності безпосередньо своєму другові Отто. Мені видається, щось подібне я подумав того дня, коли Отто словами і поглядом висловив свою незгоду зі мною. Я подумав щось на кшталт: як легко він підпадає впливові, який квапливий у судженнях. Поза тим, докір в легковажності знову повертає мене думками до померлого друга, який зробив собі ін’єкцію кокаїну. Як уже згадувано, призначаючи йому цей засіб, я не мав на увазі ін’єкції. Докоряючи Отто за легковажне поводження з хімічною речовиною, я знову торкаюся історії з нещасною Матильдою, яка могла б зробити мені такий самий докір. Я намагаюся тут підтвердити свою сумлінність, але водночас отримую протилежне.

Також, імовірно, шприц не був чистим. Іще один докір другові Отто має вже інше походження. Напередодні я випадково зустрів сина 82-річної жінки, якій я двічі на день робив ін’єкції морфію. На той час вона перебувала за містом, і її син повідомив мені, що у матері запалення вени. Я одразу злякався, що виною може бути брудний шприц. Я пишався тим, що впродовж двох років мої ін’єкції не викликали жодного ускладнення – я постійно дбаю, щоб шприц був чистий. Запалення вени знову повертає мене думками до дружини, яка під час чергової вагітності страждала на тромбофлебіт. У моїй пам’яті спливають три ситуації – з моєю дружиною, з Ірмою і з небіжчицею Матильдою – тотожність обставин у яких, як видається, дозволила мені уві сні заміняти ці три особи одна одною.

Я завершив тлумачення сну ^[95]. Виконуючи цю роботу, мені не так просто було гамувати всю масу думок, на які наводило мене порівняння змісту сну з тим, що за цим змістом ховалося. Водночас, мені відкрився «смисл» сну. Я усвідомив свій замір, здійснений уві сні, і який, напевне, мав мотивувати повстання саме такого сну. Сон здійснив кілька жадань, які викликали у мене події попереднього вечора (отримані від Отто новини і написання історії хвороби). Висновок сну показував, що не я винен у триванні болів у Ірми, а радше – Отто. Зрештою, Отто розсердив мене своїм зауваженням щодо недостатнього лікування Ірми. Сон поквитався з Отто, перенісши відповідальність за стан Ірми на нього. Мене сон звільнив від цієї відповідальності, визначивши геть інші чинники (відразу цілу низку). Сон представив саме таке становище, якого я бажав би. Таким чином, зміст його є здійсненням бажання, а бажання є його мотивом.

Це кидається в очі. З іншого боку, з точки зору здійснення бажань, мені зробилися зрозумілими деякі подробиці сну. Я поквитався з Отто не тільки за його опозиції моєму методу лікування, приписуючи йому самому необережність (ін’єкцію), але також – за поганий лікер, що відгонив сивухою: у моєму сні обидва докори об’єдналися в один образ – ін’єкцію препаратом пропілу. Мене це не вдовольнило і мщуся далі, протиставляючи йому надійнішого конкурента. Я ніби хочу цим сказати: він мені імпонує більше за тебе. Однак не самий тільки Отто зазнає від моєї досади. Я мщуся також своїй неслухняній пацієнтці, міняючи її на більш розсудливу і згідливу. Я не прощаю докторові М. його зауважень, а у доволі прозорій формі виставляю його невігласом у предметі суперечки («приєднається дизентерія» тощо). Мені навіть здається, я від нього апелюю до когось більш обізнаного (до свого друга, що поінформував мене про триметиламін), так само як від Ірми звертаюся до її подруги, а від Отто – до Леопольда. «Заберіть від мене цих осіб, замініть їх трьома іншими, на мій вибір, тоді я звільнюся від незаслужених закидів». Безпідставність тих закидів у сні представлена дуже виразно. Я не відповідальний за болі Ірми, бо вона сама винна у неприйнятті мого «розв’язання». Її захворювання поза моєю компетенцією, бо воно органічного походження і не підлягає лікуванню психотерапією. Болі Ірми цілком переконливо пояснюються її вдівством (триметиламін), а цю обставину я змінити не можу. Болі викликані необережною ін’єкцією – Отто впорснув їй речовину, якої я ніколи не застосовував. Болі у Ірми через ін’єкцію брудним шприцом – точнісінько, як запалення вен у моєї літньої пацієнтки. Я помічаю, однак, що пояснення болів у Ірми, збігаючись у виправданні мене, не тримаються купи між собою, ба, скоріше виключають одне одного. Вся ця плутанина – бо нічим іншим моє сновидіння не є – жваво нагадує мені виправдання чоловіка, якого сусід звинувачує в тому, що він зіпсував позичений казан. По-перше, він повернув казан цілісіньким; по-друге, казан уже був дірявим, коли він його взяв, а по-третє, він взагалі не брав у сусіда жодного казана. Що ж, тим ліпше: якщо бодай один з цих аргументів виявиться справедливим, чоловік має бути виправданим.

У сні присутні були також інші елементи, не пов’язані аж так наочно з моїм виправданням щодо непричетності до стану Ірми: захворювання моєї дочки та її тезки, іншої пацієнтки; шкідлива дія кокаїну; захворювання мого пацієнта, який подорожує Єгиптом; занепокоєння станом здоров’я дружини, брата, доктора М., мого власного, а також – друга з гнійним запаленням носових пазух. Проте, якщо зібрати всі ці елементи разом, їх можна класифікувати як єдину групу за визначенням «турбота про здоров’я – своє власне і чуже; лікарська сумлінність». Мені пригадується неясне неприємне відчуття, якого я зазнав, коли Отто повідомив мені про стан здоров’я Ірми. Низка думок, що відіграли свою роль уві сні, дає мені змогу ретроспективно висловити це швидкоплинне відчуття. Він ніби сказав мені: «Ти недостатньо серйозно ставишся до своїх лікарських обов’язків, ти недостатньо сумлінний, ти не виконуєш своїх обіцянок». Далі я скористався зі згаданих думок, щоб довести, наскільки я сумлінний і наскільки я дбаю про здоров’я своєї родини, друзів і пацієнтів. Цікаво, що серед цих думок трапилися також неприємні спогади, що свідчили б радше про справедливість докорів Отто, ніж на користь моїх виправдань. Матеріал, як такий, видається неупередженим, але чітко простежується зв’язок цієї маси думок, на яку спирається сновидіння, з більш вузькою його темою, яка випливає з бажання виправдатися щодо захворювання Ірми.

Я не претендую на те, що цілковито розкрив смисл цього сновидіння, або що його тлумачення позбавлене слабких місць.

Я міг би провадити далі цей аналіз і пояснити ще чимало різних подробиць. Я знаю, з яких відправних точок можна потягти ланцюжки асоціацій; однак мені перешкоджають це зробити чимало міркувань, які неминуче виникають у випадку аналізу свого власного сну. Тому, хто хотів би дорікнути мені за брак відкритості, я рекомендував би випробувати себе самого у нічим не обмеженій відвертості. Я ж задовольнюся на разі здобутим висновком: застосування розробленого мною методу тлумачення снів показує, що сни справді мають сенс і у жодному разі не є виявом ослаблення мозкової діяльності, як стверджують різні автори. По завершенні тлумачення ми усвідомлюємо, що сон є здійсненням жадання.