Flectere si nequeo superos,

Acheronta movebo ^[1]

Передмова до першого видання

У своїй книжці я намагався дати читачеві уявлення про тлумачення снів, і, сподіваюся, у цій роботі не переступив межі царини невропатології, оскільки психологічні дослідження показують, що сновиддя є першим членом класу ненормальних психічних явищ, інші члени якого, такі як істеричні фобії, нав’язливі стани і марення, мають становити практичний інтерес для лікарів. Як буде показано, сни можуть не претендувати на практичне значення, але, з іншого боку, набагато більшою є їхня теоретична цінність як парадигми, оскільки той, хто не здатен пояснити походження образів сну, навряд чи може зрозуміти природу фобій, нав’язливих станів і марення, а надто – лікувати їх.

Однак той причинний зв’язок, що обумовлює важливість даної теми, відповідальний також за недоліки моєї роботи. Відгалуження, яких не бракує у моєму викладі, відображають численність точок дотику між проблемою формування снів і більш комплексними проблемами психопатології. Детально розглядати їх усі тут немає можливості, проте, якщо стане часу, сил і нового матеріалу, завдання буде реалізовано у дальших роботах.

Труднощі викладу посилювалися особливостями матеріалу для ілюстрації тлумачення снів. Читачеві стане зрозуміло в процесі ознайомлення з текстом, чому жоден сон, згаданий у спеціальній літературі або отриманий з невідомих джерел, не був би придатним для цієї мети. Єдиними джерелами залишаються мої власні сни, а також сни моїх пацієнтів, що проходять психоаналітичне лікування. Проте використанню останнього джерела перешкоджає та обставина, що тут на процеси формування снів накладаються хворобливі невротичні риси. З іншого боку, переказування власних снів неминуче відкриє широкій публіці інтимні аспекти мого психічного життя – більшою мірою, ніж мені хочеться чи взагалі прийнятно для будь-якого автора, якщо він науковець, а не поет. Зрештою, я таки зважився на болісну неминучість, щоб не відмовлятися цілковито від підкріплення наочними доказами своїх теоретичних висновків. Природно, я не міг протистояти спокусі уникати надмірної відвертості шляхом замовчування або зміни деяких подробиць; і там, де таке сталося, цінність моїх прикладів напевне постраждала. Можу тільки висловити сподівання, що читачі, увійшовши у моє складне становище, виявлять до мене поблажливість, а кожен, кого що-небудь збентежить у наведених снах, не стане відмовляти мені у свободі слова – бодай, у снах.

Передмова до другого видання

Якщо за десять років по виходу у світ цієї (аж ніяк не простої для сприйняття) книжки виникла потреба другого видання, то не внаслідок інтересу до неї з боку професійних кіл, яким була адресована оригінальна передмова. Мої психіатричні колеги, схоже, не здобулися подолати початкове спантеличення, яке викликав мій новий підхід до снів. Професійні філософи вже звикли відмахуватися від проблеми снів, які вони розглядають як простий додаток до притомного стану, обмежуючись кількома стандартними реченнями, тож вони не зауважили нагоди зробити низку нових висновків, здатних трансформувати усталені психологічні теорії. Ставлення, обране рецензентами в науковій періодиці, могло створити враження, що моя робота приречена на цілковите забуття. А невеличка група моїх мужніх прихильників, які проводять медичний психоаналіз під моїм керівництвом і наслідують мій приклад у тлумаченні снів та використанні цих тлумачень у лікуванні неврозів, ніколи б не вичерпала наклад першого видання. Отже, я в боргу перед широким колом освічених і допитливих читачів, зацікавленість яких схилила мене, по дев’яти роках, знову взятися до цієї складної, але багато в чому основоположної праці.

Я радий відзначити, що змінювати в ній випало не так багато. Подекуди я додав нові матеріали, доповнив новими подробицями зі здобутого мною досвіду і, в деяких місцях, осучаснив формулювання. Але суть написаного про сни та їх тлумачення, а також про психологічні теореми, які належить з них вивести, залишається незмінною; суб’єктивно, теорія витримала випробування часом. Тому, хто знайомий з моїми іншими творами (про етіологію та механізм психоневрозів), відомо, що я ніколи не висував необґрунтованих думок під виглядом усталених фактів, і що я завжди прагну оновлювати свої твердження відповідно до свого просування у дослідженні проблеми. Що ж до теорії снів, мої початково сформульовані висновки залишилися незмінними по суті. Упродовж багатьох років роботи над проблемами неврозів я часто мав сумніви, а іноді втрачав твердість своїх переконань. У такі періоди «Тлумачення снів» завжди повертали мені впевненість. Мої численні наукові опоненти, відмовляючись іти за мною у вивченні снів, демонструють інстинкт самозбереження.

Стійким до будь-яких далекосяжних змін у процесі перегляду виявився також матеріал цієї книжки, який включає – як ілюстрації до засад тлумачення – мої власні сни, і більша частина якого знецінена або застаріла. Особисто для мене ця книжка має додаткове суб’єктивне значення, яке я осягнув тільки після того, як завершив її. Вона стала частиною мого власного самоаналізу, моєї реакції на батькову смерть – найвідчутнішу, найгострішу втрату в житті чоловіка. Усвідомивши це, я відчував, що нездатний усунути сліди емоційного досвіду. Моїм читачам, однак, байдуже, на якому конкретному матеріалі осягати цінність снів і навчитись їх тлумачити.

Там, де я не зумів переробити текст включенням до нього важливих нових даних, я додав їх у квадратних дужках ^[2].

Берхтесґаден, літо 1908 р.