Цитаты из книги «Малий бiзнес, велика гра»

Продукт – це результат праці, а праця – усвідомлена, цілеспрямована робота.

З точки зору адміністрування перше, що має зробити лідер, – це ясно сформулювати головну ціль і задум команди, описати на папері, видати у вигляді політики компанії. Цей документ повинен бути в кожній посадовій папці кожного співробітника, про це потрібно говорити на всіх загальних зборах персоналу. І звичайно, всі члени команди мають стежити, щоб цілі втілювалися в життя.

Чудовий спосіб популяризувати головну ціль – загальні збори персоналу. На таких зборах усі члени команди дізнаються про результати роботи за тиждень, оголошуються плани діяльності на наступний тиждень, і, звичайно, лідер нагадує про головну мету.

Якщо в компанії з’являється кілька рівнів управління, виникає ситуація, коли рядові члени команди виявляються відмежованими від інформації про те, що відбувається в компанії. Внаслідок цього команда розпадається на «касти», вища з яких у курсі всіх справ, всіх проблем і перемог, а «нижча» спілкується тільки зі своїм безпосереднім керівником і залишається поза грою. Не дивно, що рівень бойового духу серед працівників знижується, адже вони взагалі не розуміють, що відбувається, і не відчувають себе членами команди. Якщо взяти таке поняття, як цілі групи, то навіть головна ціль, проходячи через інтерпретацію керівників різних рівнів, дуже часто перестає бути зрозумілою і привабливою. Якщо всі члени команди не об’єднані спільною метою, вони грають в якісь свої ігри, часто навіть руйнуючи загальний задум. Люди, в руках яких знаходиться виробництво всього продукту компанії – реклама, укладення договорів, обслуговування клієнтів, – в такій ситуації не розуміють, навіщо вони це роблять. Часто через це і виникають ігри, в яких супротивниками є інші співробітники або підрозділи компанії.

У добрі часи добрий чоловік зміцнює традицію, щоб у складні часи традиція зміцнила його».

Найчастіше при впровадженні фінансового планування починають з першого – проводять аналіз відповідних статей витрат, які фактично були в компанії протягом останнього року роботи. Для цього потрібно розрахувати середні відрахування дивідендів, витрати на просування, на заробітну плату і всі інші статті, а потім вивести середній відсоток від маржі на тиждень щодо цих статей. Отримані відсотки можна використовувати при складанні політики з розподілу коштів. Але також для того, щоб не припускатися поми

Перше правило, яке необхідно використовувати при розподілі коштів, дуже просте – планувати витрати можна тільки виходячи з наявних грошей. Для цього підраховують всю виручку, отриману за тиждень. Загальний виторг прийнято називати словом «дохід». Це загальна сума грошей, отриманих за послуги компанії, які протягом тижня надходили на рахунки компанії і в касу. До кінця звітного тижня на рахунку накопичується певна сума, дохід, який необхідно правильно розподілити. Під час щотижневого розподілу коштів можна використовувати тільки наявний на момент розподілу дохід, і при схваленні витрат ніколи не брати до уваги можливі надходження. Це, до речі, поширена помилка – схвалювати рахунки, на оплату яких насправді немає коштів. Вона призводить до того, що в процесі оплати доводиться змінювати пріоритети, що неминуче вдарить по запланованій діяльності підрозділів, які розраховують на оплату певних рахунків.

Але подумайте про те, що навіть уявлення про рівень необхідного доходу впливає на їхній рівень виробництва. Якщо людина знає, що для того, щоб вижити, необхідно зробити десять відвантажень, вона прагнутиме до цього. Якщо у неї є ідея, нехай навіть помилкова, що вистачить лише п’яти, дуже складно буде добитися, щоб вона зробила більше. При керуванні продавцями часто виникає ситуація, коли вони чинять опір підвищенню квоти. Справжня причина такого опору в тому, що в глибині душі вони вважають цю квоту завищеною. Якби вони знали, наскільки багато у компанії витрат, про які вони не здогадуються, ставлення було б іншим.

іграшки. Виникає відчуття, що діти егоїстичні і думають тільки про себе. Але правда в тому, що вони поводяться цілком логічно, просто зазвичай у них немає жодного уявлення про те, які розміри витрат у родині. Так само і працівники, які проінформовані лише про рівень доходу, а про розміри витрат можуть тільки здогадуватися. До того ж у своїх здогадах, без належних даних, вони доходи перебільшують, а витрати применшують.

Давайте повернемося до фінансів і поглянемо на те, що відбувається в сфері розпорядження грошима. Зазвичай працівники компанії мають певне уявлення про рівень доходу компанії. До того ж, якщо у них немає точних цифр, найчастіше це уявлення значно перебільшене. Але водночас у них дуже нечітке уявлення про рівень витрат компанії, про те, скільки компанії потрібно витрачати, щоб вона могла існувати. Це схоже на ситуацію з дитиною, яка плаче і просить бажану іграшку у батьків. Вони їй відмовляють, дитина починає верещати, бо щиро вважає рішення батьків несправедливим. Адже вона бачила, що у батьків є багато грошей, багато в порівнянні з вартістю