Вражаюча подібність цензури і деформації уві сні дає нам підстави припускати спільність характеру цих двох явищ. Ми можемо, таким чином, передбачити, що сни кожної окремої людини формуються під впливом двох психічних сил (які можна визначити як течії або системи), з яких одна продукує жадання, що виявляють себе у снах, тим часом як друга здійснює цензуру і деформує згадані жадання. Відтак виникає питання щодо природи цієї другої сили: що дозволяє їй здійснювати цензуру? Взявши до уваги, що людина не усвідомлює приховані у снах думки, доки не починає свої сни аналізувати, ми здогадуємося, що функція другої інстанції полягає саме у допущенні цих думок до свідомості. Як видається, ніщо з першої системи не може досягти свідомості, не пройшовши попередньо другу інстанцію, а друга інстанція не пропускає нічого, не здійснивши своїх прав на такі перетворення матеріалу, які роблять його прийнятним для свідомості. Ми подибуємо тут доволі чітке розуміння «сутності» процесу усвідомлення як особливого психічного акту, відмінного і незалежного від процесу формування думки чи уявлення, а свідомість видається нам органом чуття, що сприймає зміст, який надходить ззовні. Очевидно, що психопатологія не може обминути ці основоположні припущення. Проте ми зможемо повернутися до більш детального їх розгляду дещо згодом (див. розд. VII).
Приймаючи роль обох психічних інстанцій і їх відносини зі свідомістю, ми помічаємо аналогію між політичним життям і моїми ніжними почуттями до колеги Р. уві сні, попри зневагу до нього, яку розкриває тлумачення цього сну. Уявімо собі суспільне життя у країні, де триває боротьба між жадібним до влади деспотом і гострою громадською думкою. Народ повстає проти одіозного володаря, вимагаючи його зречення; а той, щоб не показувати, що він зважає на волю народу, з цього єдиного приводу відзначає підвищенням свого адміністратора. У точнісінько такий спосіб моя друга інстанція, яка панує над входом у свідомість, відзначає колегу Р. перебільшено ніжним почуттям, всупереч бажанню першої системи, з огляду на власні причини, визначити його дурнем [112].
Наведені міркування можуть підштовхнути до ідеї, що тлумачення снів дасть нам висновки щодо будови нашого душевного апарату, яких ми марно очікували від філософії. Ми, однак, не підемо цим шляхом, бо нині, з’ясувавши значення деформації у снах, повертаємося до питання, з якого починали. А саме – яким чином неприємні сновидіння можуть означати здійснення жадань. Як ми переконалися тепер, це цілком можливо, завдяки перекрученню матеріалу у снах, внаслідок якого неприємне лише маскує приємне і бажане. Беручи до уваги наші припущення щодо другої психічної інстанції, можемо стверджувати, що неприємний сон справді містить щось неприємне для другої інстанції, але водночас здійснює бажання першої інстанції. Неприємні сни завжди здійснюють бажання, коли сон виходить з першої інстанції, бо друга здійснює аж ніяк не творчу, а лише захисну, гальмівну функцію [113]. Якщо ми обмежимося оцінкою того, що вносить у сон друга інстанція, ми ніколи не зрозуміємо смисл цього сну – всі таємниці, що досі спантеличували дослідників, залишаться нерозв’язними.
Факт, що сни мають таємний сенс, який завжди означає здійснення жадання, має доводитися шляхом аналізу в кожному окремому випадку. Я наведу приклади кількох снів з неприємним змістом і запропоную їхній аналіз. Це здебільшого сни пацієнтів з істерією, що вимагають докладного попереднього пояснення обставин, а іноді також обговорення психічних процесів, типових для істерії. Проте, як зазначалося, я не можу обминути цього технічного ускладнення, викладаючи свої аргументи.
Як згадувалося вище, коли я беруся до лікування хворих на неврози, їхні сни стають головною темою наших аналітичних сеансів, упродовж яких я маю давати пацієнтам вичерпні психологічні роз’яснення, завдяки яким я сам доходжу розуміння їхніх симптомів. У відповідь я майже завжди чую гострі заперечення – зрештою, не менш суворі за ті, що висувають проти мене критично налаштовані колеги. Мої пацієнти також неминуче заперечують тезу, згідно якої всі їхні сни містять у собі здійснення їхніх бажань. Ось кілька прикладів, що наводилися мені як аргументи на спростування моєї теорії.
«Ви твердите, що сни завжди здійснюють наші бажання, – починає одна дотепна пацієнтка. – Я вам розповім один сон, у якому, навпаки, моє бажання не здійснилося. Як ви його погодите зі своєю теорією? Мені наснилося таке:
Я хочу запросити гостей на вечерю, але у мене вдома немає нічого, крім копченого лосося. Я лаштуюся йти по покупки, але пригадую, що сьогодні неділя і всі крамниці зачинені. Я наміряюся зателефонувати знайомому постачальникові, але телефон, як на гріх, не працює. Я змушена відмовитися від бажання влаштувати вечерю».
Я відповідаю, звісно, що справжній сенс сну може з’ясувати тільки аналіз, хоча на перший погляд сон, цілком послідовний і доладний, дійсно видається запереченням здійснення бажань. «Але з якого матеріалу повстав цей сон? Адже вам відомо, що привід до сну слід завжди шукати у переживаннях попереднього дня».
Аналіз: Чоловік моєї пацієнтки, сумлінний і порядний гуртовий торговець м’ясом, повідомив напередодні дружині, що він надміру погладшав і хоче з цим щось вдіяти: він буде рано вставати і робити гімнастику, триматиме сувору дієту і, перш за все, не прийматиме запрошень на вечері. Сміючись, пацієнтка розвідає далі, що чоловік познайомився у ресторані, де зазвичай обідає, з одним художником, який неодмінно хотів написати з нього портрет, бо, мовляв, ніколи ще не бачив такої виразної чоловічої голови. Чоловік на те відповів у своїй грубуватій манері, що дякує за таку честь, але він цілковито впевнений, що художник віддав би перевагу бодай одній дівочій сідничці перед усією його головою [114]. Моя пацієнтка дуже закохана у свого чоловіка і часто дражнить його. Вона також просила його не купувати їй ікри. Я запитав її, що це означає?
Річ у тім, що їй давно хотілося щоранку ласувати бутербродами з ікрою. Але вона не наважується на таку витрату. Звісно, чоловік охоче купив би їй ікри, якби вона тільки сказала йому про своє бажання. Вона ж, навпаки, просила його не купувати їй ікри – щоб мати можливість потім дорікнути йому цим.
(Пояснення видається мені непереконливим. За такими незадовільними резонами зазвичай ховаються якісь потаєні думки. Досить згадати про пацієнтів Бернгейма [115], які виконували постгіпнотичні накази, а на питання про мотиви цих вчинків – замість відповісти: «Я не знаю, навіщо» – вигадували геть неправдоподібні пояснення. Мабуть, щось подібне в історії з ікрою. Я бачу, що моя пацієнтка створює собі у реальному житті нездійснені бажання. Її сон теж представляє здійснену відмову від бажання. Однак навіщо їй це нездійснення бажання?)
Наданих пацієнткою асоціацій недостатньо для тлумачення сну. Я домагаюся подальших підказок. Після короткої паузи, подолавши небажання бути цілковито відвертою, пацієнтка розповідає, що вчора відвідала свою подругу, до якої ревнує чоловіка, – бо він постійно робить тій компліменти. На щастя, подруга худорлява, а чоловікові подобаються пишні жінки. Про що ж вони розмовляли з худорлявою подругою? Звісно, про бажання подруги трохи погладшати. Подруга також запитала: «Коли ви запросите нас на вечерю? У вас завжди таке вишукане частування…»
Тепер сенс сну зрозумілий. Я можу сказати пацієнтці:
«Це все одно, якби ви подумали на її слова: “Авжеж! Зараз я тебе покличу, щоб ти у нас наїдалася, гладшала і ще більше припадала до смаку моєму чоловікові! Я радше взагалі званих вечер не влаштовуватиму”. Сон говорить вам, що ви не можете влаштувати вечері й, таким чином, здійснює ваше бажання в жоден спосіб не сприяти округленню форм вашої подруги. Про те, що людина гладшає від частувань у гостині, розповідав вам ваш чоловік, який, бажаючи схуднути, постановив не приймати запрошень на вечері. Нам бракує тільки одного елемента, який підтвердив би таке тлумачення. Ми не уточнювали значення копченого лосося. “Чому вам приснився лосось?” У відповідь чую: “Копчений лосось – улюблена страва моєї подруги”. Я випадково теж знайомий з цією дамою і можу підтвердити, що вона так само любить лосося, як моя пацієнтка ікру.
Той самий сон допускає іще одне, більш витончене тлумачення – зрештою, неминуче з огляду на одну супутню обставину. Два тлумачення не суперечать одне одному, а чудово поєднуються, даючи наочний приклад надзвичайно поширеної двозначності як снів, так і багатьох інших психопатологічних явищ. Моя пацієнтка, як знаємо, перед сном думала про нездійснене бажання (бутерброди з ікрою). Подруга її теж висловила бажання, а саме – поповнішати; і цілком закономірним є сон нашої дами, в якому бажання її подруги не здійснилося. Адже бажання моєї пацієнтки полягає саме в тому, щоб бажання її подруги (поповнішати) не реалізувалося. Натомість їй сниться, що не здійснилося її власне бажання. Сон набуває нового тлумачення, якщо припустимо, що уві сні вона бачить не себе, а подругу – тобто, якщо вона стає на її місце або, як слід би сказати, ототожнює себе з нею.
На мою думку, вона справді так зробила і, як доказ цього ототожнення, перенесла в реальне життя нездійснене бажання.
Яким, однак, є сенс істеричного ототожнення? З’ясування цього питання змушує нас дещо відхилитися від нашої теми. Ототожнення є надзвичайно важливим фактором у механізмі істеричних симптомів. Воно дозволяє хворим виявляти у своїй симптоматиці переживання не тільки власні, але також інших осіб – вони ніби страждають за інших і одноосібно виконують усі ролі великої вистави. Мені заперечать, що це істерична імітація, загальновідома як здатність істеричних пацієнтів відтворювати симптоми, які вони спостерігають у інших, – свого роду співчуття, піднесене до ступеня репродукції. Однак це визначення змальовує тільки психічний процес, за яким відбувається істерична імітація; трохи відмінним є, натомість, той шлях, яким протікає при цьому душевна дія. Остання є дещо складнішою за звичайну істеричну імітацію, оскільки відповідає несвідомому висновковому процесу, який розглянемо на прикладі. Припустімо, у лікаря, серед решти хворих у його палаті, є пацієнтка з характерними спазматичними нападами, і він не надто здивується, спостерігши якогось ранку істеричну імітацію цього симптому в інших пацієнток. Він радше скаже собі: «Інші побачили у неї цей симптом і стали його копіювати – це випадок психічної інфекції». Так, але психічна інфекція поширюється приблизно у такий спосіб: пацієнтки зазвичай знають одна про одну більше, ніж лікар про кожну з них, а після лікарського обходу обговорюють свої захворювання. У однієї з пацієнток трапляється напад; інші відразу дізнаються, що його спричинив лист з дому, спогад про любовну трагедію тощо. Вони співчувають їй, у них виникає узагальнений висновок, що, однак, не доходить до свідомості: якщо така причина викликала у неї напад, такі самі напади можуть траплятися також у мене, бо на мене діють такі самі причини. Якби цей висновок дійшов до свідомості, процес, імовірно, вилився б у страх перед такого роду нападами. Проте в іншій психічній сфері він завершується реалізацією самого нападу. Тому ототожнення – це не просто імітація симптому, а його засвоєння на ґрунті подібних етіологічних передумов, воно виявляє «подібність» і походить з підсвідомого спільного елемента.
Ототожнення в істерії найбільш часто вживається для вираження сексуальної спільності. Істерична особа через демонстрацію симптомів найчастіше (якщо не винятково) ототожнює себе з тими, з ким перебувала у статевих стосунках або з тими, хто мав зв’язки з тими, з ким мала й вона. Ця обставина відбилася у фразеології. Двоє кохають «одне одного» [Zwei Liebende sind «Eines»][116]. В істеричних фантазіях, так само як у снах, для ототожнення достатньо думок про сексуальні стосунки, яких у реальності може й не бути. У наведеному сні моєї пацієнтки вона, за законами істеричного мислення, виявляла до подруги ревнощі (які сама визнала безпідставними), ставлячи себе на її місце і ототожнюючи себе з нею через створення симптому (відмови від бажання). Суть процесу можна сформулювати так: моя пацієнтка уві сні займає місце подруги, тому що та займає її місце біля її чоловіка, а вона, моя пацієнтка, хотіла б піднестись на місце, яке в очах її чоловіка посідає ця подруга [117].
Заперечення моєї теорії з боку іншої пацієнтки – найдотепнішої з усіх – спростував той самий аргумент у навіть простішій формі: нездійснення одного бажання означало здійснення іншого. Одного дня я пояснив їй, що, на мій погляд, сни здійснюють бажання сновидців, а наступного дня вона повідомила, що уві сні вона виїхала зі своєю свекрухою до села на спільний відпочинок. Я на той час знав, що їй страшенно не хотілося згаяти літо разом зі свекрухою, і що вона саме зуміла уникнути цієї перспективи, забронювавши для себе місце на віддаленому курорті. Сон, натомість, скасував щасливе розв’язання; то хіба не є він виразним спростуванням моєї теорії? Безперечно. Інтерпретація сну не потребувала жодних спеціальних зусиль – він доводив хибність моєї теорії й, таким чином, здійснював її бажання, яке полягало в тому, щоб я помилявся. Бажання пацієнтки, щоб моя теорія виявилася помилковою, було пов’язане, насправді, з іншим, серйознішим питанням. Річ у тім, що саме на той час матеріал психологічного аналізу цієї пацієнтки виявив, як певні обставини у її минулому мали визначити її теперішній стан. Вона заперечувала мої висновки і не могла пригадати відповідних подій у своєму минулому. Незабаром, однак, ми таки переконалися, що я мав слушність. Відтак, бажання пацієнтки, щоб мої висновки виявилися помилковими, вилилося у сон про спільний відпочинок зі свекрухою, що, насправді, відповідало обґрунтованому бажанню, щоб обставини її минулого, які вона саме починала усвідомлювати, виявилися неправдивими.
Узагалі без жодного аналізу, за допомогою простого здогаду, я розтлумачив сон одного зі своїх гімназійних однокласників. Якось він прослухав мою лекцію, на якій я, зокрема, пояснював, що, на мою думку, сни представляють нам здійснення наших бажань. Повернувшись після лекції додому, мій приятель – а він був адвокатом – побачив сон, у якому нібито програв усі судові процеси. Він навідався до мене і розповів про свій досвід. Я ухилився від аналізу і сказав лише: «Що ж, ти не можеш вигравати геть усі справи». Однак подумав я інше: «Звісно, якщо я упродовж восьми гімназійних років був завжди першим учнем, а він вічно ходив у середнячках, не міг він уникнути бажання, щоб я бодай коли-небудь осоромився».
Інший, дещо похмуріший сон повідомила мені юна пацієнтка – теж як аргумент проти моєї теорії здійснення бажань. Ця дівчина розповіла: «Ви, мабуть, пам’ятаєте, що у моєї сестри зараз один син, Карл, – старший, Отто, помер, коли я ще мешкала з ними разом. Отто був моїм улюбленцем, я, фактично, його виховувала. Молодшого я теж любила, проте не так самозабутньо, як його брата. Сьогодні вночі мені раптом наснилося, що Карл помер. Він лежить у маленькій труні, ручки складені на грудях, навколо нього свічки – все, як тоді, коли ховали Отто, смерть якого мене так вразила. Скажіть мені, що це означає? Ви знаєте мене. Хіба я настільки лиха, щоб бажати смерті єдиній дитині своєї сестри? Чи мій сон означає, що мені б хотілося, нехай би радше помер Карл, ніж Отто, якого я любила набагато більше?»
О проекте
О подписке