Цитаты из книги «Цензор снів»

Як субі хочете, – сказав я, – по дві й фертик. Ну, і ше цьмаги хильнемо.

Вино й гурілка – нездала спілка». Зате ніщо так не зближує людей, як колективне блювання.

ролями. В цей час Сериль розкорковував шосту пляшку яблуневого вина і белькотів: «Всьо на ґлянц, хлупаки, курди фляки… Додьо, твоя черга… бери фляшку», – і сам її дудлив

Вони чекали пива, як на манни небесної, бо коли воно приїде, вони вивантажать бочки, закотять їх у вагон, припасують до однієї з них піпу і будуть помагати панові Цєпі.

замкнена. Властиво то не була будка, а старий австрійський вагон, якого переробили на будку з пивом. Але пива ще не підвезли, а коли підвезуть, довкола будки відразу закипить життя, бо потягнуться до неї з усіх довколишніх вулиць

Вони сиділи біля будки, в якій продавали пиво, але будка була замкнена

перетягнути з бази цілу купу продуктів, везли ми їх, минаючи найлюдяніші вулиці, брали лише те, що могло зберігатися довший час – борошно, крупи, цукор, чай, консерви, цукерки, горілку, цигарки. Над ранок ми були просто мертві від утоми. Усе награбоване ми поховали в Левка у пивниці.

Ми з Левком відкопали наш самогон, попивали й думали, як далі жити.

Одного разу ми підстерегли таки об’єкт на березі Вісли, він чекав когось і походжав собі туди й сюди, місце було майже безлюдне. Перед тим ми з Левком не раз вправлялися в стрільбі по пляшках. Але людина не пляшка, а рухомий об’єкт. Левко ніяк не міг зосередитися, бо той весь час ходив, і то доволі швидко. А коли до нього наблизився чоловік, якого він чекав

медівки, але я до неї додавав сік аґресту, румбарбару і червоних порічок, які медівку закислювали, а також доливав настій з акації, лілії і настурції. Такий букет за смаком не був уже пересолодженим, пився він легко і створював помилкове враження, що голова працює, як треба. І справді – голова працювала, але вся атака трунку припадала на ноги – вони не тримали.