Розділ 7
Містер Хамфрі, переїзд до Фінляндії, «вільна смуга й зелене світло» і кінець одного міхура

Що ж трапилося? Простіше кажучи, винахід інтернету і його вихід в маси дозволили народитися цілком новому типу бізнесу – доткомам (це кінцівки адрес більшості домашніх сторінок – .com). Старому бізнесу довелося перебудувати свої процеси й запит на нове, на те, що нещодавно народилося. У 1993 р. створили перший браузер Mozilla, а до кінця 1997-го вже у третини домогосподарств у Штатах був інтернет.

Масово створювалися нові стартапи, які швидко зрозуміли, що «медіа й піар – наше все». Енергія й ресурси часто вкладалися вже не у створення реального продукту, а в рекламу й маркетинг. Як сказав керівник однієї великої компанії: «Кожного разу, коли я даю пресконференцію, акції компанії піднімаються на 15 %. Тому ми вирішили проводити конференції щопонеділка».

Але ситуація досить швидко вийшла з-під контролю, і реальні показники обороту й прибутку вже навіть суто теоретично не могли відповідати міфічним захмарним очікуванням, створеним самими компаніями, медіа та аналітиками. З 1995-го по 2000 рік індекс Nasdaq піднявся на 400 %. Очікування зростання або «price to earnings» були в середньому 200, у той час, як більшість компаній були збитковими.

Пузир dot.com лопнув у прямому значенні цього слова за один день, коли з сукупності обставин впав Nasdaq, й інвестори швидко почали розуміти, що за красивими обіцянками часто стоїть порожня каса. Венчурний капітал «пішов у засідку лікувати рани», а великі компанії про всяк випадок заморозили інвестиції в IT.

Спробуйте вести переговори про продаж IT-компанії в такий час. І це незважаючи на те, що в нас як в аутсорсерів, які продавали робочі години, був реальний оборот і абсолютно зрозуміла послуга.

Справа закінчилася тим, що купили не саму компанію: я перейшла до них працювати, отримала опції Arvopaperi, хороші умови й мій перший Jaguar S-type. Це була відповідь від керівника біржі на мою презентацію. Jaguar я чомусь назвала «сер Хамфрі», бо мене, напевне, надихнув головний герой «Касабланки» Рік Блейн у виконанні Хамфрі Богарта і сер Хамфрі в серіалі «Так, пане міністре». І досі в мене старий спортивний Jaguar. Просто не знаю машини кращої й «з душею». А опції під час продажу Arvopaperi потім конвертувалися в нормальний бонус.

У Фінляндії я, напевно, одразу виявилася «нестандартним явищем». Юна дівчина в правлінні солідної компанії у фінансовому секторі, ще й займається IT? Це як?

Фінляндія за своєю суттю й поза сферою IT досить консервативна: на все свій час, місце й порядок. Ти закінчуєш школу. Потім, якщо ти хлопчик, ідеш до армії, і якщо хочеш стати топовим керівником, краще і там не лінуватися, а далі – до військового училища, і добре було б стати, як мінімум, офіцером. Це і престижно, і показує працездатність та дисциплінованість. Потім ВНЗ і перше місце роботи. А потім крок за кроком кар’єрними сходами, і так років до 35 ти можеш завоювати собі місце під сонцем у середньому менеджменті. Середній вік керівників біржових компаній – 52 роки. Тих, хто молодший 40 років – всього до 10 %, і лише третина з них – жінки. Ось така статистика.

А тут приходить Яніка: «Добрий день». Точно всупереч будь-якій статистиці й поза правилами. Приблизно 22-річна дівчина, тоді ще блондинка, яка працює у сфері IT й фінансів і в топменеджменті.

І що відповісти, коли зараз у мене запитують: «Простіше ж бути дівчиною? Правда ж, простіше звертатися і спілкуватися? Так?» Ні! Звичайно, не простіше. Звичайно, дівчиною не простіше бути ні в бізнесі, ні в топменеджменті, ні в політиці, ні навіть в IТ. Хоча складно порівнювати, я хлопцем не була. Але, по-перше, імовірність, що ти проб’єшся в «топи», об’єктивно менша. Абсолютно нічого особистого, тільки статистика. По-друге, ніхто поки що не відміняв і реальну за статистикою різницю в зарплатах, і це не міф. Міфом швидше є те, що існує повна рівноправність. Права, можливо, і рівні, але умови різні.

Також «завдяки» забобонам, ти кожного разу повинна доводити більше ніж солідні, з правильною школою чоловіки. Ці криві погляди «що ти, дівчино, знаєш?». І навіть коли ти дісталася вершини, завжди знайдуться ті, хто залишиться при своїх глибоко шовіністичних переконаннях. Навіть зараз, коли я вже 25 років в IT і говорила загалом про український космос і про те, що «дозволили приватний космос», знайшовся 80-річний інженер «Південмашу», який не зміг не залишити під моїм дописом коментар, що «красивій дівчині краще в бутиках продавати, ніж про космос говорити». Я розумію, складно сприйняти, що я молода, та ще й дівчина, і говорю про космос, але я не уявляю, як хтось міг би застосувати такий тон щодо чоловіків. «Ти так добре виглядаєш, що тобі краще б до спортзалу ходити, ніж говорити про IT». Не зустрічали? Я теж жодного разу.

Можливо, мені й було б краще в бутиках і в спортзалі, але я вірила, і досі вірю, що працездатність – основна запорука успіху, і що я можу всього досягнути сама, власними силами, як моя мама. Нещодавно Ілон Маск розповів про запоруку своїх успіхів: «Коли інші працюють 8 годин на добу, а ти 14–16, ти просто робиш і встигаєш вдвічі більше, і це створює велику ймовірність успіху». До речі, це теж просто статистика.

У Гельсінкі я орендувала кімнату у свого друга IT-шника, який створив свій дотком і дуже навіть успішно продав його великому оператору. Принаймні, тоді ще так здавалося. Яакко чи Яска багато в чому був одним із символів успіху епохи доткомів у світі. Про нього і його брата писала британська газета «Financial Times» як про наймолодших IT-мільйонерів, які змінювали Ferrari на Lamborghini, щоб стати в чергу на Koenigsegg. І ще, як приклад часу, Яска потрапив на чергові шпальти «Financial Times» тому, що отримав найбільший у світі штраф: під час руху «занадто часто змінював смугу» – 44 000 євро. А потім побив власний рекорд штрафу за перевищення швидкості, отримавши новий – 77 000 євро. День народження Яска провів у Росії, літаючи на винищувачі МіГ.

«The drag was nice and wide», – пояснив сам молодий мільйонер чесно й без пафосу, просто констатуючи. Ця цитата була багато в чому символом того часу – порожня дорога, зелене світло, і ти летиш на швидкості вдвічі більшій за дозволену.

Яскина квартира була в трьохстах метрах від моєї роботи. Маленька квартирка-студія знаходилася в самісінькому центрі Гельсінкі біля залізничної станції й трамвайних колій. Кожного разу, коли проїжджав трамвай, весь будинок здригався. На честь мого в’їзду Яска подарував пляшку шампанського, яку ми ввечері відкоркували з мамою – вона приїхала в гості з Естонії. Ми не зрозуміли, чому шампанське затишно укладене в коробці, випили усього по келиху. «Ну таке-е». Вранці вилили залишки. Яска, освічений і веселий, лише чемно потім натякнув, що ми під вечірні суші від нудьги вилили шампанське «Dom Perignon» мого року народження. За ціною, скажімо так, зовсім не середньою.

Але вже скоро сталося те, що часто траплялося в епоху доткомів. Прийшла податкова і зажадала, щоб Яска оплатив податки від продажу частини акцій стартапу. Усі, як і раніше, розраховували, що ринок продовжить рости. Але він не ріс, і вільних акцій виявилося недостатньо, щоб сплатити податки. А решта акцій були під забороною продажу, що теж часто трапляється, коли продаєш частку в компанії. Тоді для якірних інвесторів починається період «lockup», у перебігу якого акції продавати не можна, щоб не «розгойдати» ціну на них. Інакше інші власники акцій сказали б: «Ага, той, хто знає, більше продає, значить мені теж треба продавати», і почалося б падіння курсу, хоча причин для цього не було. До того ж, треба дати сигнал, що засновники залишаються мотивованими.

Тільки за одну рекордну ніч ціна акцій, які залишалися під забороною продажу, упала на 8 мільйонів євро. Ти просто дивишся, як все падає і не маєш жодної можливості на щось вплинути. У результаті Яска пройшов через особисте банкрутство і якийсь час їздив на моєму «Ягуарі»: мені він не був особливо потрібен – я ж пішки ходила і на роботу, і по центру.

На сьогодні Яска створив карту оплати Pckt, мета якої – навчити дітей користуватися грошима. Ми досі дружимо. Ось такі бувають історії й життя.

Розділ 8
Реформи 90-х, журналістика й четвертий рік у Фінляндії

Не пам’ятаю, коли саме, але мене почала цікавити економіка новітнього часу країн, що розвиваються: Прибалтики, Росії та України після розпаду СРСР; шлях проведення реформ чи їхня відсутність, розвиток ринків й економік; як різні молоді й немолоді команди вибрали шлях своєї країни, намагаючись майже навпомацки перейти від розваленого соціалізму до відкритої й успішної ринкової економіки.

«Ми навіть не знали, що є можливим, а що – ні, тому творили дива», – написав потім у своїх мемуарах перший прем’єр Естонії Март Лаар.

«Про таке ми читали лише в підручниках і не думали, що це можливо зробити в житті», – додав те саме радник реформ в Естонії, колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт.

Я читала все, що тільки на цю тему публікувалося, – від книг до статей, і це було моїм справжнім основним хобі. Коли мені було 19 чи 20 років, найбільший медіаолігарх назвав мене «найкращим в Естонії фахівцем з економіки країн, що розвиваються». Це, звичайно, було перебільшенням, але вже з підліткового віку я насправді дуже захоплювалася ринками, реформами й аналітикою. Чомусь розуміла суть і могла аналізувати і, як виявилося пізніше, прогнозувати. Із 2015 року під час переїзду в Україну я вирішила принципово не бути в політиці, бути технократом і лише зрідка дозволяти собі «мудрувати». Ти або говориш, або робиш. Але коли ти робиш, твої слова сприймають інакше, не так, як коли ти просто сторонній аналітик.

Але тоді, у далекому 2001 році, я ще мудрувала. Якось вийшло, що в головний журнал для інвесторів Arvopaperi треба було написати статтю про економіку Росії. Я написала, вона підійшла, так і пішло. Мені виділили свою колонку на порталі, вона стала популярною навіть у колі аналітиків та керуючих фондами, і років зо три я вела свою колонку про ринки «Jaanika». Іноді писала статті в журнал, брала інтерв’ю у ключових діячів. За вечір до чергового інтерв’ю і до нічного потягу мені подзвонили: «Вибачте, будь ласка, не виїжджайте, у пана ХХ з «Юкоса» несподівані зміни в планах». Подальше зараз вже частина історії: з літаком, злітною смугою, ФСБ й арештом Михайла Ходорковського.

У надійних руках головного редактора Arvopaperi я, крім своєї основної роботи керівником IT, пройшла і справжню школу Журналістики. Саме Журналістики з великої літери. Факти повинні бути завжди на 100 % перевірені від першоджерела або від надійних головних світових медіа. Джерела треба цитувати точно, слово має силу. Нічого не можна припускати. Ти або знаєш і перевірив, або краще не пиши. Фінляндія – країна, яка не любить профанації і спотворення фактів. А це був журнал і портал, який вважався кращим. І тут знову Яніка. Добрий день. Знову в найконсервативнішій сфері біржі, фінансів і аналітики. Це як у моєму улюбленому коміксі, де маленька овечка вчепилася зубами у вовка. «Олесю, – сварить її мама, – ти знову порушуєш правила харчового ланцюжка».

Я постійно порушувала правила харчового ланцюжка, надзвичайно багато працювала і набагато більше мусила доводити своє право взагалі існувати в цьому ланцюжку. Як я вдячна керівникам Arvopaperi, які вирішили, що я гідна цього, й захищали, коли я трішки по-хорошому бешкетувала. Завжди потрібні ті, які вірять, створюють і підтримують команду. Один у полі не воїн. У жодному полі, ніхто. До речі, ще краще сказав керівник Alibaba, один із найуспішніших керівників у світі, Джек Ма. «Я не знаю нічого про технології та маркетинг і юридичні питання, я тільки знаю про людей», – заявив він на виступі в Парижі. Ключ успіху – це команда, і твоя команда повинна бути щаслива. Я теж завжди в це вірила.

У 2012 році я стала ще й радницею Марка Міхкельсона – керівника парламентського комітету закордонних справ із питань Росії й України в Естонії – і багато років писала колонки в різні інвест-видання й портали Фінляндії та Естонії. А приблизно з 2005 року до 2007-го вже й сама видавала в Естонії свій журнал інвестицій «Profit». Але недовго – до того, як пішла працювати в інвест-фонд і продала журнал одному банку (не пам’ятаю, чи можна за договором називати його назву).

Так що із журналістикою й аналітикою пострадянських економік у мене давня любов, і досі мене дратує продажність, маніпуляції й неповага чи байдужість до фактів, які часто можна зустріти в нашому медіапросторі. Як мало залишилося Журналістів. І настільки важлива сила Слова.

Розділ 9
Створення Kazaa, перший електронний рай і Естонський Фонд Розвитку

Я була щаслива у Фінляндії. Любила свою роботу, й незрозуміло чому мене взяли у свою компанію Керкко і його дружина Херріет – вони, напевно, більше ніж на 30 років старші за мене. Сам Керкко поставляє рідкісні метали великим компаніям і є почесним послом Греції. Еліта старих грошей і «блакитної крові». Середовище, де негідно показувати своє багатство. Я бачила, що деякі навіть зрізали бирки на пальто, які залишали в загальних гардеробах. Можна купувати дороге, але в будь-якому випадку підкреслювати це – поганий смак. Чому вони взяли мене в компанію – я не знаю, але вдячна їм. Так само, як і з Яско, з Керкко ми дружимо сім’ями, і він завжди запитує, як поживає моя mamа, підкреслюючи саме останнє «а». Вечорами – опера або театр, улітку – красиві острови Фінської затоки.

Історія Фінляндії для мене закінчилася продажем Arvopaperi великій біржовій компанії «Talentum», монетизацією опцій і рішенням, що я не хочу бути простим гвинтиком у великій організації. Команда поступово розійшлася, і це стало кінцем однієї історії.

А для мене це стало початком історії у сфері інвестицій. У фонді «Martinson Trigon Venture Partners» чи MTVP я трохи навчилася умовляти інвесторів увійти до фонду, а в державному «Estonian Development Fund» з 2007 року зрозуміла, як інвестувати разом із приватними інвесторами і як відбувається розвиток екосистеми.

У 2003 році в Естонії несподівано з’явився Skype. Можна в прямому сенсі слова говорити «несподівано з’явився», оскільки історія успіху Skype була багато в чому випадковістю. Чотири основних засновники з Естонії зустрілися з найкрутішим данцем Янусом Фріїсом (Janus Friis) і шведом Ніколасом Зенстрьомом (Nikolas Zennström), і повторилася приблизно та сама історія – «у нас є мізки, ви класні, давайте заробимо багато грошей», тільки в незрівнянно більшому масштабі. Естонці справді були кращими програмістами й проєктними менеджерами, а Янус і Ніколас знали практично все про інвесторів і маркетинг. І вийшла синергія.