Цитаты из книги «Простак»

наприкінці шостого місяця вирішили, що він помер.

знаєте, що я звик говорити те, що думаю, точніше – те, що відчуваю.

Мене спокушає повірити в перевтілення, – говорив він, – бо я сам із тварини перетворився на людину.

З ласки спокутливої благодаті,[50] – відповів Ґордон, – я став янсеністом. Я знав Арнульда й Ніколя;[51] єзуїти переслідували нас. Ми думаємо, що Папа такий самий єпископ, як і інші; от за це отець де Ла Шез, сповідник короля, одержав від нього наказ без жодної судової формальності позбавити мене найдорожчого для людини добра – волі.

Хоч би хто ви були, що маєте жити зі мною вкупі в оцій домовині, будьте певні, я завжди забуду за самого себе, аби тільки полегшити ваші муки в пекельній безодні, куди нас кинено.

старий відлюдник з Пор-Роялю[47] на ім'я Ґордон, що животів там уже два роки.

Простак казав сам собі: «Коли я побачу короля, попрошу в нього м-ль де Сент-Ів за дружину, і він напевне не відмовить мені!»

Дядько й тітка погодилися на небожеву подорож;

битися проти своїх колишніх друзів за своїх земляків і за пана пріора.

Покривджений Простак думав тільки про те, щоб добре