Цитаты из книги «Американська трагедія. Книга 1»

В той же час він мимоволі питав себе, що подумала б Роберта, коли б яким-небудь чудом побачила його в цю хвилину, побачила, який він радий цій записці. Так, звичайно, не додержуючи більше моральних правил своїх батьків, він дозволив собі зав’язати такі відносини з Робертою, що вона, безперечно, страждала б, якби довідалась про причину його теперішнього настрою. Ця думка чимало збентежила його, але анітрохи не змінила його ставлення до Сондри. Надзвичайна дівчина! Така красуня! І така багата, і таке значне місце посідає в товаристві! Клайдове мислення завжди було язичеське, чуже всяким умовностям;

Таким був вплив багатства, краси, особливого становища в суспільстві, до якого так прагнув Клайд, на його характер, мінливий і непостійний, немов вода.

Своїм новим взаєминам з Робертою Клайд не надавав такого великого значення

Врешті-решт, що таке Роберта? Фабрична робітниця! Її батьки живуть і працюють на фермі, і вона мусить сама заробляти свій хліб. Тоді як він… він… якби тільки доля посміхнулася йому!.. Невже ж кінець усім його мріям про блискуче майбутнє?

І Клайд на якийсь час забув про зневагу своїх родичів і охоче присвятив себе Роберті, не дуже задумуючись про майбутнє. Лише одне іноді турбувало його: думка про можливі наслідки їхніх відносин; цього з самого початку дуже боялася Роберта; вона так міцно прив’язана до нього, що це може потім дати зовсім неприємні ускладнення. Проте Клайд не дуже поглиблювався в ці розмірковування. У нього є Роберта. Їхні відносини, як обидва вони вважали, – є таємниця для всіх. Радощі їхнього не зовсім законного медового місяця були в самому розпалі. І останні теплі, часто сонячні, дні листопада і перші дні грудня проминули, як уві сні: райські захоплення серед умовностей маленького світу та мізерної, погано оплачуваної праці

Якщо Роберта добровільно жертвує собою, віддаючись йому, то чому б цього не зробити й іншим? І хоч Гріфітси, очевидно, зовсім забули про нього, він тепер пишався, як ніколи до того. Ні вони, ні будь-хто з 'їхніх знайомих не визнавали його, але він частенько дивився на себе в дзеркало з упевненістю і захватом,

Клайда охоплювало ще чимало всіляких сумнівів і страхів, та завдяки тому, що Роберта так раптово скорилася його бажанням, він часом, уперше за всі ці гарячкові роки, почував себе, нарешті, справжнім досвідченим чоловіком, який справді починає знати жінок. Весь його вигляд, його манери ясніше слів говорили: «Дивіться, я вже не той недосвідчений, нікчемний простачок, яким був кілька тижнів тому; я тепер значна особа, я знаю дещо про життя. Чим можуть здивувати мене всі ці само-вдоволені молодики і веселі вкрадливі дівчата? І якби я захотів, якби я був не таким відданим і постійним, – чого б я тільки не домігся!». Випадок з Робертою довів йому, що він помилявся, думаючи (ця думка вкоренилася в його свідомості після історії з Гортензією Брігс, не кажучи вже про пізнішу невдачу з Рітою), нібито він приречений злощасною долею на довічний неуспіх у дівчат. Власне, всупереч усіляким невдачам і заборонам, він – чоловік типу Дон Жуана або Лотаріо!

Хоч Клайд і вважав, що він дуже закоханий в Роберту, насправді почуття його було не таким глибоким, – властиві йому егоїзм, порожній гонор і прагнення поставити на своєму визначали всі його вчинки і спонукання

З одного боку, все її виховання, всі міцно засвоєні уявлення і традиції вимагали, щоб вона залишалася твердою і не принижувала себе, а з другого боку, жадоба кохання, дружби, розуміння примушувала її бігти за Клайдом, поки ще не пізно, поки він ще не пішов остаточно.

Він міг залицятися до неї чи до будь-якої іншої дівчини, що її суспільне становище набагато нижче від тутешніх Гріфітсів, Сондри Фінчлі та Бертіни Кренстон, але визнав би за неможливе одружитися з нею – і це головним чином через погляди своїх новоздобутих родичів і через їхнє високе становище в Лікурзі. Що вони подумають, коли довідаються? Він бачив тепер, що його тут вважають членом іншого, вищого кола, ніж Роберта, і, зрозуміло, хотів скористатися з цього