Цитаты из книги «Американська трагедія. Книга 1»

Люди люблять гроші навіть більше, ніж вродливу зовнішність.

Сондра, все маючи, все йому пропонує і нічого не вимагає; Роберта, не маючи нічого, вимагає всього.

Навпаки, чим ближче він підходив до остаточного рішення, тим огиднішою і страхітливішою вимальовувалась перед ним ця думка, огидною і майже нездійсненною, і тому ще неймовірніше здавалося, що він коли-небудь це зробить.

Зрештою, внаслідок своєї духовної і фізичної схильності до насолод і мрій, якої Клайд нездатний був подолати, він внутрішньо до того заплутався, що такий вихід став здаватися йому можливим. Чому б і ні? Адже – як казав йому той голос – це єдино розумний і доступний вихід… вчинити одне тільки лихе діло – і тоді здійсняться всі його бажання і мрії

Він узяв капелюха і вийшов на вулицю, щоб ніхто не міг підслухати, як він думає (так він називав це про себе) ці жахливі, страшні думи.

Та ні, ні, ні – тільки не це! Він не убивця і ніколи не буде убивцею. Не буде, ніколи… ніколи… ніколи…

Тіло дівчини – якась дивна сила примушувала його весь час думати про це – було знайдене, а тіло чоловіка – ні. У цій своєрідній деталі наче таївся настійний натяк: Клайд мимоволі думав, що чоловік, можливо, зовсім і не потонув. Адже ж є злочинці, що прагнуть позбутися людей, небажаних їм, – так, можливо, і цей чоловік подався з дівчиною на озеро, бажаючи покінчити з нею? Це, зрозуміло, диявольська вигадка, – та в цьому разі вона, мабуть, чудово вдалася.

Але як же можна думати про такі речі обмірковано, навмисно? І все ж… скільки людей тоне ось так у літній час… юнаки і дівчата… чоловіки і жінки… тут і там… скрізь. Зрозуміло, він не хоче, аби щось подібне до цього трапилося з Робертою. І особливо тепер. Він не такий, хоч який не є поганий. Ні. Ні. Він не такий.

Але ні, ні! Хоч як би він не хотів позбутися Роберти, сама думка про нещастя з нею надто мерзотна, злочинна, жахлива! Ні, він ні на одну мить не повинен пускати в своє серце такі думки. Це надто мерзенно, надто негідно, надто страшно! Жахлива думка! Подумати тільки, що вона увійшла в його мозок! І саме тепер, тепер, коли Роберта вимагає, щоб він поїхав разом з нею. Смерть! Убивство! Убивство Роберти! Але треба ж врятуватися від неї, від цієї безглуздої, настійної, непохитної вимоги. При самій тільки думці про неї Клайд весь похолоднів, і піт виступив на всьому тілі. І тепер, коли… коли… Але він не повинен думати про це! І до того ж – смерть ще не народженої дитини!

Але вже сама думка про це і про Роберту (чому його мозок уперто зв’язує це з Робертою?), сама ця думка жахлива, і він не повинен, не повинен пускати її в своє серце. Ніколи, ніколи, ніколи! Не повинен! Це огидно! Жахливо! Адже це думка про убивство! Убивство?!!