Цитаты из книги «Американська трагедія. Книга 1»

Тихе, спокійне, без криків і сварок, розв’язання всіх його теперішніх труднощів, і перед ним – сама тільки радість, назавжди! Просто випадкова, непередбачена катастрофа, – і потім блискуче майбутнє!

Зрештою, це не її провина. Що могло її чекати в житті? Тільки робота або звичайне прозаїчне заміжжя. Вперше за багато днів, коли поруч нього не було їх обох, він був здатний по-справжньому ясно думати – і глибоко, хоч і похмуро, співчував Роберті.

Безмірно пригнічений, він згадав: саме тепер Роберта думає, ніби він погоджується відмовитись від усього, що обіцяє йому Лікург (від Сондри, від наступаючої весни і літа, від кохання і поезії, від веселощів, високого суспільного становища, влади… від усього!), поїхати з нею і повінчатися! Забратися в якусь діру! От жах! І з дитиною – це в його роки! Ах, чому він був такий дурний і слабкий, що зв’язав себе з нею? І все заради кількох поодиноких вечорів! Чому, чому він не почекав, поки перед ним відкриється цей новий світ! Коли б він зумів почекати!

Вона ламала руки і в розпачі хитала головою. А Клайд розумів, звичайно, якою жорстокою і безсердечною є його пропозиція, але, пристрасно захоплений Сондрою, вважав, що нічого кращого, або, принаймні, безпечнішого не можна придумати, і тепер стояв перед Робертою, не знаючи, що сказати

Як ти змінився, Клайд! – вигукнула вона запально, з такою сміливістю і викликом, яких ще жодного разу не виявляла за весь час 'їхнього знайомства. – Яким жорстоким ти можеш бути! Ти хочеш відіслати мене саму, просто заради власної вигоди, щоб самому залишитися тут і жити так само, як досі жив. А коли я не стоятиму в тебе на дорозі і тобі більше не треба буде піклуватися про мене, ти одружишся з якоюсь іншою дівчиною.

Роберта з легкістю зруйнує всі його мрії. Це примусило його знову стати обережним – уперше в житті він зрозумів, що треба мати витримку і все хитро розраховувати. Але усім своїм єством він з соромом усвідомлював, що в ньому сталася глибока внутрішня зміна.

Справа в тому, що в цих критичних обставинах він являв собою найцікавіший приклад того, як неуцтво, юність, бідність і страх непомірно ускладнюють життя. Він не знав навіть точного значення слова «акушерка», ні характеру тих послуг, які вона може подати жінці

він уже збайдужів до неї, йому було ніяково за свою недавню поведінку, і він не знав, як поводитися тепер, коли з Робертою явно сталося щось недобре. Він був усе ж надто чутливий до правил моралі й порядності, і не міг повестися з нею ганебно, навіть якщо цього вимагали його найчестолюбніші прагнення, не відчувши при цьому деякого жалю або хоча б сорому

ці поривання ніжності були так само недовгочасні, як і сильні. Вони були схожі на літню грозу: раптово налітали і так само швидко зникали.

так плакати, хороша моя! Не треба! Я не хотів робити тобі боляче, слово честі, не хотів! Я знаю, ти дуже журилася, це були дуже погані дні для тебе. Я знаю, як тобі важко і скільки ти перетерпіла. Тільки не плач так! Я кохаю тебе, як і раніше, правда ж, і завжди кохатиму! Мені так шкода, що я образив тебе! Слово честі, шкода! Я ніяк не міг піти сьогодні ввечері і в ту п’ятницю теж. Це було просто неможливо! Але більше я не буду так… я постараюся поводитися краще, слово честі! Ти моя люба, дорога дівчинка. У тебе таке чудове волосся, і очі, і така чарівна постать. Справді, Берта! І танцюєш ти не гірше від інших. І ти дуже гарна. Кинь плакати, люба, ну, будь ласка! Мені так шкода, що я образив тебе.