Цитаты из книги «Сід»

Знаю я, душа тобі болить, — Та вір, що перейде година неспокою, І хмара, що тепер зависла над тобою, Як сон, розвіється, розтане, як мана.

Хай прах, нехай ім’я розвіється по полю! Хто ж кубок слави спив, наповнений ущерть

годі потурать тій пристрасті неситій: Честь є лише одна, жінок – багато в світі, І не любов, а честь горує над життям.

Ніколи радості без горя не буває І щастя повного на цій землі немає; Де задоволення безжурне розцвіло — Турбота раз у раз підносить там чоло.

Коли недужому в недузі чар таїться. Не хоче ліків він і лікаря боїться!

Єдиним словом ти у нього вирвеш зброю

Де дві душі злоба і помста охопила, Не допоможе там ні розум, ані сила; Хай навіть кожен з них чуття свої втаїть, — Огонь захований іще палкіш горить.

Хто смерті сміливо у вічі заглядає, Для того на землі страшних погроз немає.

Кохання згасне там, де одцвіла надія, Огонь без палива померкне і дотліє!

І – хоч нечуваним душа огнем палає — Ще більшим полум’ям у ній сіяє честь.