Цитаты из книги «Сід»

Та чув я: бранці ті, царі великородні. Іменням Сід тебе звеличили сьогодні. По-маврітанському Сід значить володар. Прийми ж це назвище як найгойніший дар!

Час відміняє все. Що гніває нас нині. Те взавтра можемо простити ми людині.

Злочинець, хто стає злочинця боронить.

В кожній рисі Ознаки мужності у нього розлилися, І стільки рід його героїв славних мав, Що серед лаврів він родився і зростав.

Дон Дієго   Не диво! Наш король сьогодні, як і завше. Належне сплачує підданцям, що колись Своїми вчинками для трону придались.   Граф   Високо королі поставлені над нами, Та помилятися судилось їм так само. Заслуги вміючи колишні пам’ятать, Вони сьогоднішніх ладні не помічать.   Дон Дієго   Облишмо речі ці, як вас воно дратує. Чи гідному король належну честь дарує, Чи з ласки надав мені високий сан — Коритись мусимо: він володар і пан. Своє призначення я гордо буду нести, Але й у вас теперь прошу ясної честі: Дочку ви маєте – її Родріго мій Кохає, все життя ладен віддати їй; Дозвольте ж під вінець їм пожаданий стати І дві фамілії достойні поєднати.

Убив могутнього Родріго первоук, у війська вашого забрав міцну підпору На радість ворогам, Кастілії на горе. Біжу я, злякана, де точиться двобій, — Прибігла – батько мій, королю, неживий! Даруйте, що з журби я навіть голос трачу: Все зрозуміле вам з моїх зітхань і плачу.

Рукою вражою убитий батько мій. Сама я бачила, як з серця витікала Та кров, що стіни вам не раз обороняла, Та кров, що перемог шукала вам гучних, Та кров, що і тоді, як мій отець затих. На кривду скаржилась, бо не за вас пролиться Судді небесного судила їй десниця! Од недосвідчених вона продлялась рук:

Ні – славу відзначив і мужність він мою.

Єдина путь моя – то подвиги високі!

Які чуття страшні в душі моїй киплять! Кохання там і честь у битві затялися. За батька відплатить – коханої зректися! Любові звіритись – повинність ізламать! Прийшло до вибору – або безчестя чорне.     Або страждання необорне.