Цитаты из книги «Сід»

Король – це голова, його народ – це тіло.

«Так – з нею під вінець обидва гідні стати, Шляхетні лицарі, хоробрі та завзяті. Ще молоді вони, – а світиться в очах Чеснота пращурів, уславлена в віках. А надто я злюбив Родріго. В кожній рисі Ознаки мужності у нього розлилися, І стільки рід його героїв славних мав, Що серед лаврів він родився і зростав. Старий отець його життя прожив велике, Не знавши подвигам ні міри, ані ліку; Ті зморшки, що тепер у нього на чолі. Нам свідчать, чим він був для рідної землі. У сина ж батькову я вдачу відчуваю — І зятя кращого для себе не бажаю».

Час відміняє все. Що гніває нас нині.

І серце крається ще болючіш тому. Хто, скарб утративши, ціни дознав йому.

Іменням Сід тебе звеличили сьогодні. По-маврітанському Сід значить володар.

Що має статися – хай станеться!

Родріго від отця дістав нехибне слово, І справу поведе одверто й навпростець.

О, люта старосте! О, муко нелюдська!Та от нащо я жив, нащо моя рука!В боях трудилася і лаврами квітчалась!Ті лаври зірвано, і лиш ганьба зосталась!Правиця, що її шанув вся земля,Правиця, що не раз самого короляІ цілу державу кріпила й боронила, —Сьогодні зрадила, нікчемна і безсила!Жорстокі спомини! У славі вік прожитьІ сплямити її в одну-єдину мить!Дістать від короля найвищий знак пошани,Щоб обернувся він у горе нечуване!Хай тріумфує граф! А що ж, старий, тобі?Чи жить зневаженим, чи вмерти у ганьбі?Так, графе заздрісний! Доскочив ти свойого!Ти принцові тепер світитимеш дорогу,Де до величності простують королі!..Я, честь утративши, все стратив на землі!А ти, серед боїв утіхо і порадо, —Не годен я уже тебе носити, шпаго!Колись могла ти жах на ворога нести —Тепер окраса лиш, не оборона ти!Іди ж до кращих рук! Нехай холодна крицяЗа схолоднілого відплатить і помститься!

легше дихати, і легше сльози лити,Коли

Віднині Сідом будь, в усіх краях відомим, Гренаді пострахом і для Толедо громом, Підданцям же моїм хай слово це всякчас Про те нагадує, що ти вчинив для нас.