Цитаты из книги «Алхімік»

«Можливо, Бог створив пустелю для того, щоб чоловікові хотілося всміхнутися, коли він бачить фінікові пальми»

Коли час біжить швидко, каравани також поспішають»

Але тепер він був теперішньою миттю, святом, про яке говорив погонич верблюдів, і він дістався сюди живий із уроками свого минулого й мріями свого майбутнього. Одного дня оце видіння тисяч фінікових пальм перетвориться на згадку. Але в цю мить вона означала для нього затінок, воду й схованку від війни. Отже, так само як іржання верблюда означало для нього небезпеку, шеренга фінікових пальм означала чудо. «Світ розмовляє багатьма мовами»

Через дві ночі, коли хлопець готувався до сну, він подивився на зірку, яка вказувала вночі напрямок їхньої дороги. Йому здалося, ніби обрій став нижчим, бо над пустелею сяяли сотні зірок. – Це оаза, – сказав погонич верблюдів. – А чого ми не їдемо туди зразу?

Я ще живий, – казав він хлопцеві увечері, поки їв страву з фініків, без вогнищ і без місяця в небі. – Коли я їм, то не роблю нічого іншого, тільки їм. Якщо йду або їду, то лише йду або їду. Якщо доведеться битися, то в той день можна буде померти не гірше, ніж у будь-який інший. Бо я не живу ані в моєму минулому, ані в моєму майбутньому. Я маю тільки теперішній час, і лише він мене цікавить. Якщо ти можеш завжди залишатися в теперішньому часі, то ти чоловік щасливий. Ти бачиш, що в пустелі існує життя, що небо всіяне зірками, а воїни воюють, бо така властивість людського роду. Життя – це свято, велике торжество, і воно завжди є тією хвилиною, в яку ми живемо.

Хлопець знову став слухати мовчанку пустелі й споглядати пісок, здійнятий тваринами. «Кожен має свою манеру навчатися, – сказав він сам до себе. – Моя манера відрізняється від його манери, а його манера відрізняється від моєї. Але обидва ми перебуваємо в пошуках своєї Персональної Легенди, і я шаную його за це.

Я зрозумів, що світ має Душу, й той, хто зрозуміє ту Душу, зрозуміє мову речей. Я також зрозумів, що багато алхіміків прожили свою Персональну Легенду й змогли відкрити Душу Світу, Філософський Камінь й Еліксир. Але передусім я довідався, що ці істини дуже прості й можуть бути записані на смарагд.

Хлопець згадав про торговця кришталем. Він казав, що очистити вази – це добре, бо в такий спосіб вони обидва позбуваються поганих думок. Він усе більше переконувався в тому, що алхімію можна вивчати в повсякденному житт

– Ось яка вона, магія знаків, – провадив хлопець. – Я бачив, як провідники читають знаки пустелі і як душа каравану розмовляє з пустелею.

Я бачив, як караван рухається через пустелю, – сказав він нарешті. – Караван і пустеля розмовляють однією мовою, й тому вона дозволяє, щоб він її перетнув. Вона перевіряє кожен його крок, аби переконатися, що він перебуває в досконалій симфонії з нею; і якщо перебуває, то дійде до оази. А той із нас, кому не бракує мужності, але він не розуміє цієї мови, помре в перший день подорожі.