Цитаты из книги «Алхімік»

Хто ввійшов до пустелі, той не може повернути назад, – сказав погонич верблюдів. – А коли назад повернути не можна, то слід думати тільки про те, щоб якнайшвидше просуватися вперед. А про все інше подбає Аллах, про небезпеку також. – І закінчив, сказавши таємниче слово: – «Мактуб».

«Я переходив через ці піски багато разів, – сказав якось уночі один погонич верблюдів. – Але пустеля така велика, обрії лежать так далеко, що примушують людей почувати себе маленькими й перебувати в мовчанці». Хлопець зрозумів, що саме хотів сказати погонич верблюдів, хоч раніше йому й не доводилося топтати ґрунт пустелі. Щоразу, коли він дивився на море або на вогонь, він міг годинами перебувати в мовчанці, не думаючи ні про що, поринаючи в безмежність і в силу стихій.

Бо пустеля – примхлива жінка, й іноді вона доводить людей до божевілля.

Так написано в Біблії. У тій самій книжці, яка навчила мене виготовити цей Урім і цей Тумім. Бог дозволив відгадувати майбутнє тільки по цих каменях. Священики носили їх на своїх золотих нагрудниках.

Хлопець згорнув книжку. Він не хотів робити нічого, що вподібнювало б його до того європейця. Він дістав із кишені Уріма й Туміма й почав із ними гратися. Чужоземець скрикнув: – Урім і Тумім! Хлопець швидко заховав камені до кишені. – Вони не продаються, – сказав він. – Вони небагато коштують, – сказав англієць. – Звичайні собі камені. На Землі є мільйони каменів зі скельного матеріалу, але для того, хто розуміється на справі, ці двоє називаються Урім і Тумім. Я не знав, що вони існують у цій частині світу

Ніколи не чини опору своїм мріям

Існують й інші речі на світі, яких вівці не можуть навчити, – подумав хлопець, поки мовчки дивився на торговця кришталем. – Бо їм потрібні лише вода та їжа. Думаю, вони не знають, чого навчають. Лише я знаю, чого я від них навчаюся».

Це називається Сприятливим Початком, долею новачка, – сказав йому тоді старий. – Бо життя хоче, щоб ти прожив свою Персональну Легенду».

«Якщо я навчуся розшифровувати цю мову без слів, то навчуся розуміти світ».

Один купець послав свого сина, щоб він навчився Таємниці Щастя від одного з наймудріших людей. Хлопець ішов протягом сорока днів через пустелю, поки добувся до гарного замку на вершині гори. Там жив Мудрець, якого розшукував хлопець. Проте зустріч зі святим чоловіком була не такою, як сподівався наш герой. Він увійшов до зали й побачив там бурхливу діяльність: купці заходили й виходили, люди розмовляли по кутках, невеличкий оркестр награвав чудові мелодії, і тут-таки стояв багатий стіл із найсмачнішими стравами того краю. Мудрець розмовляв з усіма, й хлопець мусив чекати дві години, поки надійшла його черга. Мудрець уважно вислухав, чому прийшов до нього хлопець, але сказав йому, що в ці хвилини він не має часу пояснювати йому Таємницю Щастя. Він запропонував хлопцеві прогулятися його палацем й повернутися через дві години. – А тим часом я попрошу в тебе однієї послуги, – завершив свої настанови Мудрець, передавши хлопцеві ложку з чаєм, на який він капнув дві краплі олії. – Поки ти ходитимеш, тримай у руках цю ложку й не дозволяй олії зісковзнути. Хлопець підіймався і спускався сходами палацу, не відриваючи погляду від ложки. Через дві години він повернувся до Мудреця. – То чи бачив ти, – запитав у нього Мудрець, – перські килими, які висять у моїй їдальні? Чи бачив сад, який майстер садівництва створював протягом десятьох років? Чи роздивився чудові пергамени в моїй бібліотеці? Засоромлений хлопець зізнався, що не бачив нічого. Його єдиною турботою було – не розлити краплі олії, які доручив йому пронести в палаці Мудрець. – Тоді повертайся назад й ознайомся з чудесами мого світу, – сказав Мудрець. – Ти не можеш довіряти чоловікові, якщо не знаєш, у якій оселі він живе. Трохи заспокоївшись, хлопець узяв ложку і став знову прогулюватися палацом, вряди-годи роздивляючись ті твори мистецтва, які висіли під дахом та на стінах. Побачив сади й гори навколо палацу, неперевершені квіти, вишуканість, із якою був розташований на своєму місці кожен витвір мистецтва. Повернувшись до Мудреця, він з усіма подробицями розповів йому про все, що бачив. – Але де ті дві краплі олії, які я тобі довірив? – запитав Мудрець. Подивившись на ложку, хлопець побачив, що їх розлив. – Тож це єдина порада, яку я тобі можу дати, – сказав Мудрець із мудреців. – Таємниця Щастя полягає в тому, щоб милуватися всіма чудесами світу й ніколи не забувати про дві краплі олії у своїй ложці.