Цитаты из книги «Алхімік»

не забувай, що твоє серце перебуває там, де перебуває твій скарб. І що ти мусиш знайти свій скарб для того, щоб належно скористатися всім тим, що ти відкрив дорогою до нього.

– Зло не те, що вливається в рот чоловіка, – сказав Алхімік. – Зло те, що виливається з нього

Коли ти чогось хочеш, то весь Усесвіт допомагатиме тобі здійснити свою мрію, – сказав Алхімік, повторивши слова старого царя Мелхиседека.

Треба ніколи не розслаблюватися, навіть коли ти перебуваєш так далеко від дому, – провадив він. – І треба любити пустелю, але ніколи внутрішньо не довіряти їй. Бо пустеля – це випробування для всіх чоловіків: вона перевіряє кожен твій крок і вбиває того, хто виявить неуважність.

Кожен день створений для того, щоб його прожити або щоб попрощатися зі світом. Усе, либонь, залежить від одного слова: «Мактуб».

Проте зброя не може покинути своє місце, не будучи застосована в битві. Вона примхлива, як пустеля, і якщо ми звикнемо нехтувати нею, то наступного разу ми будемо надто ледачими, щоб стріляти. Якщо жодна рушниця не вистрелить завтра, то принаймні одна з них буде використана проти тебе.

Дві тисячі років тому в далекому краї вкинули до колодязя й продали в рабство чоловіка, який вірив у сни, – сказав старий. – Наші купці купили його й відвезли до Єгипту. Й усі ми тепер знаємо, що той, хто вірить у сни, також уміє тлумачити їх. «Хоч йому не завжди вдається реалізувати їх», – подумав хлопець, згадавши про стару циганку. – Скориставшись сновидінням фараона про корів худих і корів угодованих, той чоловік урятував Єгипет від голоду. Його звали Йосипом. Він також був чужинцем у чужому краї, як і ти, й мусив мати приблизно твій вік.

Пустеля переповнена чоловіками, які заробляють собі на життя, тому що вміють легко проникнути в Душу Світу. Вони відомі як віщуни, і їх бояться жінки й старі люди. Воїни рідко питаються в них, бо неможливо піти в битву, знаючи, що ти в ній загинеш. Воїни воліють нічого не знати про те, як для них складеться битва. Майбутнє накреслене рукою Аллаха, й те, що Він захотів накреслити, завжди спрямоване на благо людини. Тому воїни живуть лише в теперішньому часі, бо теперішній час наповнений сюрпризами, й вони мусять звертати увагу на багато речей: де перебуває шабля ворога, де перебуває його кінь, який найближчий удар треба відбити, щоб урятувати собі життя.

Але хлопець розповів йому про яструбів: він стежив за їхнім польотом, коли несподівано поринув у Душу Світу. Погонич верблюдів залишився спокійним. Він зрозумів, про що розповідає хлопець. Він знав, що будь-яка річ на поверхні Землі може розповісти історію про всі речі. Якщо ти розгорнеш книжку на будь-якій сторінці або подивишся на долоні людей, або на карти з колоди, або на політ птахів, або на що завгодно, то ти неодмінно побачиш зв’язок із тим, чим ти нині живеш. Насправді не існує речей, які нічого б тобі не показували; зате існують люди, які, дивлячись на речі, відкривають, як їм проникнути в Душу Світу.

Коли ти кохаєш, речі мають для тебе більше сенсу», –