– За кілька годин до битви перський цар відрядив до греків посла з вимогами… припинити розмови, Петренко, тобі було сказано!., з вимогами… покласти… книги, Іваненко, повинні лежати на столі закритими… з вимогами скласти зброю. Горда відповідь греків була такою… ти, Карпенко, трохи відсунься, щоб я міг бачити, що там виробляє, Циганенко… так, відповідь була: прийди і візьми. Коли грекам оголосили, що персів так багато, що вони закривають сонце, тоді ватажок греків – Леонід – сказав… Кравчук, якщо ти будеш так себе поводити, я тебе виставлю за двері. Леонід сказав: тим краще, ми будемо битися в тіні. За чотири дні почалася битва. Нарешті, зрадник на ймення… Стрілько, дай сюди нитку, годі гратися!.. Так, Ефіальт показав персам дорогу через гори, і тоді в стані греків почулися крики розпачу… хто це, чорт забирай, кидається папірцями?!

Петрик заходить в магазин і до продавця:

– Масло за 14.30, сметану за 9.50, цукру на 8.80, банку кави за 13.30 і батон за 2.90. Скільки ви дасте мені здачі з 53 гривень?

– 4 гривні 20 копійок.

– Дякую. Товарів мені не треба. Ця задачка – моє домашнє завдання.

– Тату, а на яких деревах пиво росте?

– Пиво не росте, синку, його роздобувають!

У лікарні телефонний дзвінок. Дитячий голос:

– Швиденько приїдьте! У нас, окрім мене, вся сім'я захворіла!

– Як так?

– Та я балувався, не слухав маму, і мені за обідом не дали тих смачних грибочків, що татко в лісі назбирав…

Бабуся запитує малого онука:

– Васильку, як звуть твою маму?

– Не знаю…

– А як тато її кличе?

– Іди сюди!

Мама випила з гостями горілочки і пішла вкладати донечку спати. Та принюхалась і:

– Мамо, а навіщо ти надухманилася татовим одеколоном?

1982 рік. Радянський Союз. Дитячий садок.

Вихователька на заняттях:

– У Радянському Союзі кожен їсть досита, одягається гарно. Люди живуть у прекрасних просторих квартирах. У всіх дітей є багато прекрасних іграшок…

Вовчик розплакався:

– Хочу в Радянський Союз!

– Мамо, а чому Вовк спочатку з'їв не Червону Шапочку, а бабусю?

– Спи вже! Може йому сухофруктів захотілося…

– Давай свою жменю, я тобі цукерок насиплю!

– Насипте краще таткові.

– А ти хіба не любиш цукерки?

– Люблю… Але ж у татка жменя більша.

Катя і Люся (по 3 роки) у пісочниці.

Катя:

– Давай дружити!

Люся:

– Проти кого?

– Васильку, дитинко, відкрий ротика, скажи «а-а-а», щоб цей сердитий і противний дядько лікар зміг-таки вийняти свого пальця з твоїх гострих зубчиків!

Дитині 5 років задають відому загадку: «То товстіє, то худіє, на всю хату голосить» (відповідь – гармошка). Дитина на цю загадку, не задумуючись, дає відповідь – «Мама»!

– Мамо, Петро мене побив!

– Треба було дати здачі…

– Так я йому дав здачі ще перед цим.

– Лікарю! Мій син наївся піску. Я дала йому випити води. Що робити далі?

– Слідкуйте, щоб він тепер не наївся цементу.

У дитсадку:

– Ти де народився?

– В лікарні.

– Не може бути! А що у тебе було?

В дитсадку медогляд.

– Васильку, можна тобі вийняти той зубчик?

– Ні! Краще відріжте вуха і ніс.

– Чому?

– Заважають светрик скидати.

У кабінеті у невропатолога мама і чотирирічний Василько. Лікар:

– Скажи, голубе, скільки у кішечки лапок?

– Чотири.

– А скільки вушок?

– Два.

– А скільки у кицюні очок?

– Два.

– А чи є у неї хвостик?

– Мамо, цей дядько ніколи не бачив кішку?

– Синку! Ну, скільки разів тобі повторювати, що я тебе народила, а не «скачала» з Інтернету?!

Тато весь аж світиться від щастя:

– Синку, скоро у тебе буде маленька сестричка.

– Що ж ви мене обманюєте?! Обіцяли ж цуценя!

Вовчик добряче напідпитку веде таку ж підпилу Оленку. Оленка:

– Зараз головне для нас – мою маму не побачити!

Вовчик:

– Головне – не зустріти! «Не побачити» зараз – не критерій.

Конфлікти з учителем у школі?

Проблеми з батьками?

Посварився з дівчиною?

Не переймайся!

Ти не один!

Ти взагалі НУЛЬ!

Шкільний психолог.

Посеред уроку до класу заходить Вова із перев'язаною головою. Учитель:

– Ну, що сталося цього разу?

– Упав з п'ятого поверху.

– І що, летів цілих два уроки?

Клас був на екскурсії у краєзнавчому музеї. Учителька запитує про враження:

– Діти, що вам найбільше запам'яталося?

– Як Сидорова з порога впала.

– Іване нко, які явища природи бувають взимку?

– Снігові баби…

– Петренко, чому ти запізнився на урок?

– Я встав о сьомій, дивлюся – вже дев’ята!

– Сидоренко, ти вранці робиш зарядку?

– Ні.

– А чому?

– Як прокинусь – їсти хочу, а після їжі вже не можна…

– Котенко, які картини природи навіює тобі ця музика?

– Вранішній захід сонця…

Шестирічний хлопчик нахилився над ліжком однорічного братика, прислухається до його лепетання:

– А ви впевнені, що він – українець? – запитує батьків.

– Тату! Купи мені барабан!

– Але ж ти будеш барабанити і заважати мені працювати!

– Ні. Я буду барабанити тільки коли ти спиш.

– Мій п'ятирічний син вимагає у мене, щоб я подарувала йому на день народження брата-близнюка, у якого тато – кондитер!

О третій годині ночі у квартирі учительки лунає телефонний дзвінок:

– Алло! Маріє Іванівно! Пробачте, будь ласка, я вас не розбудив?

– Розбудив!

– Ой, вибачте!

– Що ти хотів?

– Та вже… Пробачте… У вас зараз настрій не дуже… По голосу чую… Я краще завтра раненько передзвоню…

В цирку фокусник виводить на арену хлопчика:

– А тепер, хлопчику, скажи дядям і тьотям, щоб вони не подумали, що я обманщик, що ти бачиш мене вперше в житті. Правда?

– Правда, тату…

– Петренко, розкажи англійською мовою про свій режим дня.

– Я встаю о сьомій і роблю зарядку. Снідаю, збираю портфель і йду до школи.

– Все правильно. Але ти забув одягнутися!

– Сидоренко, яку роль у житті людини грає череп?

– Велику.

– А точніше?

– Він думає.

– Діти, ви повинні дуже добре вивчити творчість Тараса Шевченка. Він обов'язково буде на екзамені!

– Маріє Іванівно, невже він сам прийде?!

Іваненко збирається написати твір на тему «Моя сім'я». Підходить до бабусі:

– Ти як на світ з'явилася?

– Мене лелека приніс.

– А мама звідки взялася?

– Її в капусті знайшли.

– А я?

– Тебе в магазині купили.

Хлопчик пише: «Ось вже три покоління, як у нашій сім'ї немає нормальної народжуваності…»

Дружина поїхала до батьків, батько сам вранці розбудив і одягнув доньку. Якось нагодував і веде в дитсадок. В одному не взяли, в іншому відмовили, підходять до третього. Дівчинка:

– Тату, через твої дитсадки я вже перший урок пропустила!

– Тату! Ходімо з тобою гуляти!

– Ні, не підемо. Там дощик на вулиці йде маленький такий, противний…

– Як я?

– Бабусю, пограйся з нами у ведмедів із зоопарку!

– А що треба робити?

– Кидати ведмедям цукерки і печиво.

– Мамо, сьогодні в школі я не дав зіграти з учителем злий жарт!

– Молодець! А як ти це зробив?

– Коли я побачив, що учитель має сісти на кнопку, я швиденько відсунув стілець!

Маленька дівчинка закінчує вечірню молитву:

– І ще, Боженько, пошли хоч якийсь одяг тим бідним дівчатам з журналів, які дивиться мій татко!

– Обережно! – кричить мама. – Ти розіб'єш мою улюблену чашку!

– У тебе, мамочко, – відповідає дочка, – яку чашку не розбий, вона відразу ж стає улюбленою!

Хлопчика попереджають батьки перед поїздкою на природу:

– У лісі далеко від машини не відходь, загубишся!

– Але ж як ви зрадієте, коли я знайдусь!

Тато читає синові казку «Про рибака і рибку». Коли доходить до місця, де стара вчетверте посилає старого до рибки, хлопчик нервово каже:

– От уже дійсно, «дурачина і простофіля»! Взяв би і попросив у рибки нову бабу!

Малий радиться із молодшою сестричкою:

– Тобі не здається, що у нашого тата не все в порядку з головою?

– Чому?

– Ну ти сама подумай: то він чарівника з себе корчить, то казкаря, а то Дідом Морозом прикидається!

Син запитує у мами:

– А це правда, що я вночі народився?

– Правда.

– Я тебе не розбудив?

Донька:

– Мамо, звідки беруться діти?

– Доню, це довга історія, іншим часом розкажу…

– Ну, мамочко, ну хоч би початок історії…

Хлопчик відкриває холодильник і бачить всередині приклеєну фотографію з «Плейбоя».

– Мамо, – запитує, – а навіщо в холодильнику ця картина?

– Це, синку, для того, щоб я не переїдала. Відкриваю дверцята холодильника, бачу це фото і кажу собі, що не повинна об'їдатися, якщо хочу мати фігуру, як у неї.

– І як, допомагає?

– Мені – так, а татко твій поправився на 7 кілограмів.

Батько:

– З тих пір, як ми почали давати нашому синові гроші за гарні оцінки, він кожного дня і приносить гарні оцінки. Цікаво, як це у нього виходить?

Мати:

– Я думаю, що син ділиться з учителем.

Маленький хлопчик виходить з кухні зі сльозами на очах.

– Що сталося? – запитує тато.

– У мене тільки-но був скандал із твоєю дружиною!

В ресторані обідають тато й мама і з ними двоє дітей. Після обіду тато просить офіціанта принести рахунок.

– Вибачте, – каже хлопчик, – а можна забрати залишки їжі для нашого песика?

Офіціант:

– Звичайно, зараз я вам загорну…

– Ура! – кричать діти. – Нам куплять песика!

– Тату, ти тільки не хвилюйся!

– Добре, синку, ти тільки не ображайся!

Приходить Іванко зі школи додому:

– Татку, ти, мабуть, сподобався нашій учительці.

– Чому?

– Вона знову хоче тебе бачити.

Оленка (4 роки):

– Мамо, а який у тебе термін придатності?

– Мамо, ходи швиденько до сараю, я не втримав драбину!

– От дізнається тато, він тебе покарає!

– Тато вже знає, він висить на даху сараю!

У дитсадку вихователька:

– Діти, назвіть домашнього чотириногого друга. Хто? Сашко, кажи.

– Ліжко!

Маленький хлопчик ходить навколо батьків: – Якщо хочете, щоб я тут не створював натовп, купіть мені велосипед.

Оголошення.

«Батько за викликом. Суворий, уважний чоловік прийде до директора школи і вислухає скаргу на клієнта».

– Мамо, усі в школі кажуть, що я брехун!

– Сашко, ти ж навіть до школи не ходиш!

– Вовцю! Будеш добре вчитися, ми тобі купимо велосипед, а погано – піаніно!

Тато купив доні відеокасету з мультиком «Красуня і чудовисько», а увечері просить розказати про що мультфільм. Доня:

– Ну, там чудовисько каже: «У-у-у!», а красуня кричить: «А-а-а!..»

– Ні, доню, розкажи детальніше, від самого початку!

Доня насупилася, зітхає:

– Уолт Дісней представляє…

В автобусі ідуть батько з маленьким сином. В руках у хлопчика апельсин.

– Тату, а можна я прямо тут апельсин їстиму?

– Можна.

– А шкуринки знову під сидіння кидати чи додому для самогонки заберемо?

Наталочка (4 роки):

– Ми з татом вчора до ресторану ходили. Чого там тільки не було – ікра, омари, устриці, шашлик з лосося… Я так об'їлася, ледь-ледь не лопнула!

Оля (5 років):

– А чому «ледь-ледь»? Що, у тата грошей не вистачило?

Сашко вже тиждень просить тата, щоб той повів його в зоопарк. Тато увесь час розказує, що він зайнятий. Вже дружина йому каже:

– Ну коли звільнишся? Синові ж задали твір про тварин!

Довелося йти. Через деякий час учителька запитує Сашка:

– Я не зрозуміла одне речення у твоїй роботі: «Мій тато був дуже радий, коли в зоопарку першим прийшов кінь, на якого він поставив ЗО до одного»?

– Дмитрику, ти кого більше любиш, тата чи маму?

– Дядю!

– Чому?!

– Одного разу я не послухався тата, він узяв і прив'язав мене на самому палючому сонці, а дядя прийшов і прив'язав мене в холодку!

– А у мене мами немає… Вона зранку пішла в магазин і до цих пір не повернулася…

– Що ти плетеш? Вона у тебе в магазині продавцем працює!

На уроці виробничого навчання:

– Це у тебе що?

– Шпаківня.

– Так вона ж без дірки! Як туди шпак попаде?

– А він вже там!

– Дідусю, а правда, що на зло треба відповідати добром?

– Так, дитино.

– Тоді дай мені грошей на морозиво, бо я розбив твої окуляри.

Мама:

– Ну що ти тягнешся рукою через увесь стіл? У тебе що, язика немає?

– Є. Але рукою я дістаю далі.

Учитель музики:

– Олександре! Якщо ти будеш себе так погано поводити, я скажу твоїм батькам, що у тебе є талант!

Вован:

– Маріє Іванівно, ви думаєте, що Ломоносов народився таким розумним? Це він, поки до Москви за обозом ішов, наслухався по дорозі…

– Тату, тату, а можна мені ще «Ростішку»?

– Щоб вирости, синку?

– Ні, тату, щоб з голоду не померти!

Мишко переказує казку про Івана-царевича.

– Заходить Іван-царевич в печеру, а там красна дівиця в кришталевій домовині лежить, а на домовині напис: «Висмикни шнур! Видави скло!»

– Їж, синку, хліб.

– Я його не люблю.

– Їж! Виростеш, великим, сильним!

– А навіщо?

– Щоб заробляти на хліб!

– Але ж я його не люблю!

День народження Буратіно відсвяткували класно! З березовим соком і матрьошками…

– Тату, а чому ти так високо цукерки на ялинку причепив?

– А це щоб ти їх до Нового року не з'їв!

– А що мені, тату, тепер серпантин жувати?

– Одного разу, коли я був маленьким, ми з бабусею зайшли до літнього кафе під відкритим небом, щоб пообідати. Почалася злива. Мені знадобилося три години, щоб доїсти суп.

31 грудня. Багатодітна сім'я, у якої купа фінансових проблем та боргів, готується до зустрічі Нового року. Діти щось чіпляють на ялинку, мати на кухні. Батько знімає зі стіни рушницю, виходить у двір, стріляє в повітря, повертається і голосно каже:

– Діти, я щойно випадково вцілив у Діда Мороза! Подарунків не буде!

Дитячий садок на прогулянці в лісі. Вихователька:

– Діти, якщо їмо ягоди, то зриваємо по дві: одну їжте, а другу для судмедекспертизи…

В магазині тато і син. Син:

– Тату, а скільки мені соку купувати?

– Звідки я знаю? Ти ж його п'єш. Я ж тебе не запитую, скільки мені брати горілки…

Маленький хлопчик приходить додому з дитячого садка увесь подряпаний. Тато:

– Синку, що сталося?

– Ми хоровод водили у садку… Діток мало, похворіли, а ялинка велика…

Сім'я проходить митницю в аеропорту.

На митника з цікавістю дивиться маленька доня. Раптом вона кричить:

– Тепліше, тепліше!

– Хлопчику, як тебе звати?

– А ви слова римуєте?

– Ні.

– Тоді – Антон.

– Тату, а що таке «подвійні стандарти»?

– Це просто, синку. Ти, наприклад, вважаєш, що дорослі – осли. А вони вважають навпаки.

Вихователі у дитячому садку забули в пісочниці двох молдавських дітей. До вечора вони збудували дачу, лазню і басейн.

Мама з сином приходять з прогулянки. В руках у сина велике гроно повітряних кульок. Тато:

– Навіщо ви стільки кульок накупили? Гроші не економите!

Син:

– Тату, мені кульки давали безкоштовно! По одному за кожну мамину покупку!

Василько:

– Як тільки я побачив літак, я зрозумів, що це моє. Але тоді у мене була всього лише рогатка.

– Тату, чому ти замість підпису у моєму щоденнику ставиш хрестики?

– Щоб твій учитель не подумав, що у такої інтелігентної людини може бути такий тупий син!

– Мій батько каже, що завжди приємніше дати, аніж отримати.

– Він у тебе священик?

– Ні, боксер.

– Сину, я ж заборонив тобі сьогодні купатися!

– Я не купався, я ненавмисно упав у річку.

– Прямо у нових штанах?

– Ні. Штани я спочатку зняв.

– Доню, твоя зачіска нагадує мені віник!

– А що таке віник, мамо?

Батько маленькому сину:

– Скільки разів я тобі казатиму, що не можна гратися із сірниками?!

– Я не грався. Мені просто треба було запалити сигарету.

– Синку, не ходи кожного вечора на дискотеку, оглухнеш!

– Дякую, мамо, я вже повечеряв.

– Мамо, наша вихователька ніколи не бачила корову!

– Чому ти так думаєш? Не може бути.

– Може, може! Я намалював корову, показую їй, а вона запитує: що це таке?

– Миколо, скільки років тривала тридцятилітня війна?

– Не пам'ятаю.

– Тоді скажи, скільки років одинадцятилітньому хлопчикові?

– Одинадцять.

– Добре. Тоді скільки ж все-таки тривала тридцятилітня війна?

– Одинадцять років?

– Василю, чому лелеки відлітають на зиму в теплі краї?

– Тому, що там люди теж хочуть мати дітей.

Ідуть син і батько повз школу.

– Синку, ти в цій школі навчаєшся?

– Так.

– 20 років тому я теж у цій школі вчився.

– Тепер я розумію, що мав на увазі наш директор, коли казав, що такого ідіота, як я, він 20 років не бачив.

Сашко прийшов додому в сльозах і заявив, що учитель постійно до нього прискіпується. Батько наступного дня приходить до школи з претензіями до вчителя.

Учитель послухав-послухав та при ньому й запитує Сашка:

– Скажи, скільки буде два плюс два?

Сашко до батька:

– Ось бачиш, він знову за своє!

Чоловік приходить додому з великою коробкою цукерок і каже трьом своїм маленьким дітям:

– Хто завжди слухає маму, хто ніколи з нею не сперечається, хто завжди виконує все те, що вона попросить, тому дістануться ці цукерки. Як ви вважаєте, кому?

Діти хором:

– Тобі, тату!

– Мамо, а чому цукерка називається «Яблучко»?

– Тому що в неї додають трохи яблучка…

– А що тоді додають в цукерку «Киць-киць»?

– Діти, вам було задано додому твір на тему «Моя улюблена передача». Скажи, Василю, ти сам писав чи тобі тато допомагав?

– Тато допомагав.

– Скажи татові, що передачі можна не тільки одержувати, а ще й дивитися.

Учителька:

– Сашко, чому у тебе в диктанті такі ж самі помилки, як у твоєї сусідки по парті?

– Так у нас же одна учителька!

– Петре, чому ти не виходиш надвір погратися?

– Не можу, у мене дуже суворий тато! Коли він робить моє домашнє завдання, я маю знаходитися біля нього!

– Іване, – повчає мати сина, – ти завжди при розмові слідкуй за собою і пильнуй мови.

– А що я не так сказав?

– Сьогодні ти дядька Василя назвав «дураком», а українською мовою треба було сказати «дурень».

– Тату, а чому це кіно не можна дітям дивитися?

– Не заважай, сиди тихо – зараз сам про все дізнаєшся.

Листоноша приносить листа і дзвонить у двері. Відкриває хлопчик років семи, попихкує гаванською сигарою. За ним, під ялинкою, видніється почата пляшка горілки. Листоноша із здивуванням:

– Е-е-е… батьки вдома?

Хлопчик збиває попіл із сигари на килим:

– А сам ти як думаєш?

Мама годує Мишка обідом. Мишко запитує:

– А чому у тата так мало волосся?

– Тому що він багато думає.

– А чому у тебе так багато?

– Замовчи і їж!

Мама запитує у сина:

– Де ти так довго пропадав?

– Ми з Павлом гралися у листонош. Сьогодні усі жителі села отримали листи!

– А де ж ви взяли стільки листів?