Анекдот – зброя народу.
(Вольтер).
Український народний гумор є частиною української культури. Наша нація з давнини уміє щиро і доброзичливо сміятися над собою, над своїми вадами і дивацтвами.
Ну хто ще має такий всеперемагаючий оптимізм?! Сміємося, жартуємо, іронізуємо. Саме почуття гумору дозволяє залишатися «на коні» у будь-якій ситуації. Здоровий сміх можливо не вирішує наші проблеми, але значно полегшує і «розряджає» життєві ситуації.
Кажуть: «ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ ТОЙ, ХТО СМІЄТЬСЯ ОСТАННІЙ». А мені здається, що ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ І ТОЙ, ХТО ВМІЄ ЦЕ РОБИТИ ДОРЕЧНО!
Олексій Кононенко
– Мамо, а чому братика лелека приніс, а мене в капусті знайшли?
– Не доніс тебе лелека…
Мати до сина:
– Чи навчився чого нового в школі?
– Так. Навчився шепотіти.
Учитель:
– Сподіваюсь, я не побачу, як ти списуєш із чужого зошита.
– Я теж на це сподіваюсь.
– Тату, а що таке сумпіляція диреструктивних гентропанів?
– Де ти таке прочитав?
– Я це написав!
– Сину, звідки мама дізналася, що ти не купався?
Я забув намочити мило.
– Тату, дай десять гривень! – просить син.
– Навіщо?
– Дам бідній жінці, що на розі стоїть і просить.
– Чому це ти її раптом пожалів?
– Бо вона… цукерки продає.
– Навіщо людині зуби?
– Щоб їсти.
– А ще для чого?
– Щоб боліли.
– Діти, які ви знаєте приклади випадкового збігу обставин?
– У моїх тата і мами в один і той же день було весілля!
– Діти, запишіть речення: «Воли тягнуть плуга». Це активна форма. А хто скаже, як буде пасивна форма?
– Плуг тягне волів.
– Діду, ви колись були малим?
– Був.
– І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?
– Ось ти, Васильку, навіть рік чобітки не поносив і вже порвав. А я бувало по п'ять років носив!
– Щороку носили?
– Аякже! Щороку. На Різдво та на Великдень до церкви.
– Як тато сказав…
– Так по-маминому й буде!
– Мамо, наш тато йог?
– Звідкіля ти взяв?
– Він учора казав, що дві пляшки роздавив. Я сьогодні уважно придивився – навіть рук не порізав.
– Чоловік і жінка йдуть вбрід через потічок.
Посередині жінка спохопилася:
– А де ж наш Василько?
– Не переймайся! Я його за руку веду.
Батько наказав синові нікому не казати, що закололи кабана. Хлопчик пішов на вулицю, аж тут сусід:
– Багато сала було?
– Нема сала.
– А м’яса?
– І м’яса нема.
– І шкури нема? – усміхається сусід.
– Ну, шкура є… Тільки тоненька-тоненька…
Мама і діти сідають до столу обідати. Коли за вікном майнула сусідка.
– Діти, скажіть, що мене немає, – каже мати, ховаючись під стіл, – я поїхала.
Сусідка в хату:
– А де мати?
– А матері немає, – лепече найменшенький, – вона під стіл поїхала.
– Мамо, а татко себе молотком по пальцю вдарив!
– І що він казав?
– А лайку говорити?
– Ні.
– Тоді нічого.
– Наш син лінується, немов кіт. Байдикує цілими днями, лежить на канапі і дивиться крізь вікно на небо! Ким він виросте?
– Може, метеорологом?
– Тату, ти обіцяв на хокей сходити!
– Тато обіцяв, тато сходив.
Батько вчить сина рахувати. Посадив навпроти себе, наказав уважно слухати. Тоненько бекнув раз, потім бекнув нормально, а потім – басом.
– Скільки тут баранів бекало?
– Один!
Мама:
– Васильку, не гризи кістку, ти ж не собака! Віддай татові!
Мати з сином-підлітком зайшла до трамвая. Сіли. Хлопчик дістає сигарету, закурює. Літня жінка обурилась:
– Чому він курить? Тут же написано: «Курити заборонено!»
– І чого ви до дитини чіпляєтесь? Він ще читати не вміє!
– Мамо, а тато на роботі багато пише?
– Звідки ти взяв, синку?
– А чому ж він кожного ранку у тебе просить грошей на чорнило?
Розмовляють два старшокласники:
– Ну, як твоє перше побачення?
– Можна сказати, пройшло напівуспішно.
– Як це?
– Я прийшов, а вона ні.
– Мамо, мамо! До нашої квартири заліз якийсь незнайомець і бавиться з нашою нянею!
– Жах! Потрібно терміново телефонувати у міліцію!
– З першим квітня, мамулю! Насправді це не незнайомець, а наш татусь.
Синок запитує у батька:
– Тату, хлопця, який збирається одружитися, називають женихом, а як називають того, хто вже оженився?
– А оце слово, синку, тобі ще рано знати.
Жених запитує у молодшого братика своєї нареченої:
– І часто ти зазираєш у замкову шпарину в наших дверях?
– Ні, тільки тоді, коли туди не зазирають тато або мама.
– Мамо, знаєш, наша Марійка бачить у темноті!
– Звідки ти це взяв, синку?
– Вчора увечері, коли вони з дядьком Миколою сиділи в темній кімнаті, я чув, як вона його запитала, чому він не голений.
В купе поїзда мама образно пояснює синові, як з'являються діти:
– Береться глина, ліпиться заготовка, потім, коли її викупати в молоці, буде хлопчик, а коли у воді – дівчинка.
Молодий чоловік, звісившись із верхньої полиці, зацікавлено запитує:
– А що, старий спосіб відмінили?
Маленький хлопчик загубив маму у великому універмазі. Чергова докоряє йому:
– Хлопчику, маму потрібно завжди тримати за руку.
– Але ж у неї в руках було стільки речей…
– Тоді потрібно було триматися за спідницю.
– Я намагався, але не зміг дістати…
Вчитель написав у щоденнику: «Ваш Миколка дуже багато часу проводить із дівчатками, хоча я й намагаюся його від цього відучити».
Мати відповіла: «Коли ви знайдете дійовий спосіб, прошу повідомити мене, і я вживу його для Миколчиного батька».
Батько до сина:
– Ти чому мені грубіяниш? Я тобі батько чи ні?
– Ну, ти ребуси загадуєш, старий. Я звідки знаю?
Маленький хлопчик плаче на вулиці, його запитують:
– Хлопчику, чому ти плачеш?
– Мама назвала тата слоном, а татусь її куркою.
– Ну то й що?
– Так хто ж тоді я?
Мати запитує сина:
– Ну, що тобі сподобалося у зоопарку?
– Мені – тигр, а татові – кішечка.
– Кішечка? Яка ж у зоопарку кішечка?
– Я її не бачив, але тато сказав: «Яка гарненька кішечка тут квитки продає!»
Маленьку дівчинку запитують:
– У тебе є братик?
– Який ще братик?! Мене годувати нічим!
Батьки розлучаються. Суддя запитує малюка:
– Ти з ким хочеш залишитися?
– З тим, кому присудять телевізор.
Тату, а я знаю дуже смішний анекдот.
Так розкажи.
Не можу, я ще маленький.
– Що сьогодні вам задали додому? – запитує батько сина.
– Нічого.
– Жаль, – зітхнув татусь, – доведеться мити посуд.
– Тітонько, а кого називають красивими жінками? – запитує малюк-племінник.
– Запитай у мого чоловіка, твого дядька, він повинен знати, бо у нього дуже гарна жінка, – кокетливо відповідає тітка.
– А що, у нього є ще одна дружина, крім тебе?
Малюк запитує свого кошлатого татуся, який бренькає на гітарі:
– Тату, тату, а ким ти будеш, як виростеш?
Маленька дівчинка вбігає додому вся у сльозах і з порога кричить:
– Мамо! Мамо! Мене хотіли зґвалтувати!
– Доню, звідки ти це взяла?!
– Граюся я в пісочниці, аж тут підходять троє дядьків і кажуть: «Ну що, вграємо маленьку?»
– Тату, а чому наречений і наречена тримаються за руки?
– Такий звичай, синку. Боксери теж перед боєм тиснуть один одному руки…
До чоловіка підходить маленький хлопчик:
– Дядю, дайте сигарету.
– А тобі мама курити дозволяє?
– Курити не дозволяє, але сказала, що дасть цукерку, якщо я принесу сигарету.
– Дитино, хто ж тебе навчив так лаятися?
– Навчив, навчив… Наче людина не може володіти талантом від народження.
– Зараз тато приїде на машині, і ми будемо її мити.
– А вона влізе у ванну?
З доповіді завідуючого районним відділом народної освіти: «У нашому дитячому садку з тих пір, як прийшла нова завідуюча, увесь час відбуваються веселі конкурси. Наприклад, на днях відбувся конкурс: «Кого заберуть останнім». Переможець ночував із сторожем».
Вчитель – першокласникам:
– Якщо хтось із вас хоче про щось запитати, нехай підніме руку.
Петрик піднімає руку.
– Що ти хочеш, Петрику?
– Нічого. Я перевіряю, як спрацьовує ця система.
– Мамо, можна ми погуляємо у тата і маму?
– Можна, тільки посудом не кидайтеся.
Василько і Тетянка запитують:
– Бабусю, скажи, де нас взяли?
– Тебе, Таню, лелека приніс, а Василя в капусті знайшли.
Васько Тетянці на вухо:
– Скажемо бабусі правду, чи нехай так, не знаючи правди, й помре?
– Мамо, нащо ти п’єш валер’янові краплі?
– Вони заспокоюють.
– Тоді дай мені цей флакончик, я увіллю в море.
– В море? Навіщо?
– Щоб воно заспокоїлося.
Дзвінок у двері. Малюк відчиняє двері і бачить на порозі жениха своєї сестри.
– Любко! – кричить малий. – Іди швидше, твоя «синиця у жмені» прийшла!
Дзвінок у двері. Малий Миколка відчиняє. Візитер запитує:
– Твоя сестра вдома?
– Марійко! – закричав малий. – До тебе прийшов тип із 84, 85, 93 і 94 сторінки твого щоденника!
– Тату! Тут дві мухи гуляють. Одна – жінка, а друга – мужчина.
– Як ти їх розрізняєш?
– Дуже просто: муха-жінка вже годину повзає на дзеркалі, а муха-чоловік сидить на пляшці з-під горілки!
Вчитель зоології:
– Сьогодні ми будемо вивчати лелек…
Раптом піднімається учениця:
– Іване Івановичу, мені здається, що ми достатньо дорослі, щоб іще вірити в існування лелек…
– Тату, коли ти одружився?
– У двадцять чотири роки.
– А мама?
– У двадцять два.
– То виходить, що мама вийшла заміж на два роки раніше, аніж ти оженився?
Чотирирічний малюк звертається до татуся:
– Якщо радіоприймач кинути, він зламається?
– Так, звісно.
– І кнопки вилізуть?
– Еге-ж, і кнопки.
– А тьотя в ньому залишиться?
Малюк звертається до бабусі:
– Бабо, а як називають тих, хто кого-небудь проганяє?
– Терористи.
– Значить, мама – терорист. Вона прогнала мене з двору обідати…
П'ятирічний Петрик каже своєму приятелю:
– Я точно знаю, коли у батьків вихідні дні! Це коли моя мама пере білизну, а татко цілий день дивиться телевізор!
Дівчинка вперше побачила негра і дуже здивувалася:
– Мамо, а чому дядя такий чорний?
– Тому, що він такої раси. Раса в нього така… А взагалі-то він такий, як і ми.
– Мамо, а ця раса у нього відмиється?
Задзвонив телефон. Трубку знімає маленький хлопчик.
– Вам кого?
– Тато вдома?
– Ні, немає. Він кудись поїхав.
– На відпочинок?
– Ні. Він поїхав з мамою.
Вчителька розгнівано докоряє Василькові за погане відвідування школи, за неуважність та двійки. В кінці відчитування вона каже:
– Я хотіла б декілька днів побути твоєю матір'ю, щоб перевиховати тебе.
Василь піднімає голову:
– Добре, я скажу татові, думаю, він погодиться…
– Мамо, а правда, що люди від мавп пішли?
– Правда, синку.
– Я й дивлюся, що мавп так мало залишилося.
У глухій сибірській тайзі знайшли маленького хлопчика, якого виховували дятли. Рівно через три дні він усіх задовбав.
– Не забувай, синку, що ми живемо на землі, щоб трудитися. Ким ти хочеш стати, коли виростеш?
– Пілотом!
Батько гнівно до доньки:
– Навіщо ти сказала матері, що я повернувся вранці?!
– Тату! Я ж їй відповіла, що не подивилась на годинник, тому що готувала сніданок…
Малий дивиться, як тато фарбує стелю. Мама:
– Учись, синку! Підростеш, будеш татові допомагати.
– А що, хіба він до того часу не закінчить?
Учитель запитує:
– Чому тебе не було учора в школі?
– Бо бузько приніс мені братика.
– Але ж твій батько поїхав до Америки!
– Батько поїхав, але ж бузько залишився.
Петрик прийшов на третій урок. Учителька строго:
– Чому ти запізнився?
– Мене тато затримав.
– Хіба він не міг затримати когось іншого?
– Ні, він хотів відшмагати саме мене.
– Здається, до нас гості завітали…
– Чому ти так думаєш?
– Мама сміється після татусевих анекдотів…
Маленький хлопчик бігає по квартирі і викидає на підлогу все, що міститься у ящиках столу.
– Що ти робиш?! – кричить на нього мама.
– Я граюсь у таткову гру.
– Яку ще гру?
– «Чортівня, куди поділися ключі від машини?»
Малюк ніяк не засне. Мати каже батькові:
– Може, мені йому щось заспівати?
– Ну, люба, не треба ж так зразу! Спробуй з ним домовитися по-доброму…
– Тату, а як ловлять психічно хворих?
– За допомогою парфумів, косметики, гарних суконь і милих усмішок, синку.
Маленький хлопчик запитує батька:
– Тату, а звідки беруться слони?
– Бачиш, синку…
– Тільки не кажи мені, тату, про лелеку! Лелека слоненятка не підніме.
– Васильку, чому в пустелі їздять на верблюдах?
– Щоб у черевики піску не набрати.
– Дядьку, віддайте мій бутерброд!
– Нічого я у тебе не брав!
– Ви на нього сіли…
Василько гладить пишний хвіст великого пса. Мама злякано:
– Що ти робиш? Він тебе укусить!
– Мамо! З цього боку він не кусається!
Вовчик у магазині:
– У вас горілка є?
– А тобі вісімнадцять є?
– А у вас ліцензія на торгівлю алкоголем є?
– Та на, на… Чого ти так зразу заводишся?!
В РАГСі сидить малий хлопчик.
– Кого ти чекаєш? – запитує його співробітниця.
– Я хочу дізнатися, як розвестися з татом і мамою.
– Тату, ти мене любиш?
– Звичайно.
– Тоді одружися з тією тіточкою, що на розі продає морозиво.
– Синку, а яке прислів'я ти знаєш про корисну гуртову працю? – запитує тато.
– Гуртом і батька легше бити.
– Тату, ти де народився?
– В Одесі.
– А мама?
– В Бердичеві.
– А я?
– У Києві.
– Як добре, що ми всі зустрілися.
У кабінеті директора школи майбутній першокласник з мамою.
– Мамо, ходімо, якщо директор каже, що всі класи переповнені, то чому ми будемо наполягати…
Батько відшмагав сина і каже:
– Повір мені, Василю, мені боляче тебе карати…
– Але не в тому ж місці, тату!
– Ким ти будеш, Миколко?
– Будівельником.
– Чому ж то?
– Будуватиму квартири без кутків!
– Іванку, коли мені було сім років, як тобі, у мене не було ні батька, ні матінки. Я ріс у чужих людей, часто не було чого й поїсти…
– Татку, з тих пір, відколи ти у нас живеш, тобі ж добре, тебе годують тричі на день…
– Миколо, назви шкідливу худобину.
– Баран.
– Чому?
– Бо як поїм баранячого м'яса – у мене живіт болить.
– Синку, якщо ти сьогодні будеш слухняним, увечері обіцяю тобі винагороду!
Увечері:
– Молодець! Так добре поводився! Що ти хочеш у винагороду?
– Ніколи більше не примушуй мене бути слухняним!
– Діти, хто може довести Піфагорову теорему?
Василько:
– Мій старший брат із 7-го класу!
– І це мій син? Такий неслухняний, вреднючий!
– Сама ти вреднюча! Якби я знав, що ти така, ніколи б не дозволив таткові з тобою одружитися!
Закінчується літо. Менший брат:
– Скоро вже тобі, Дмитрику, до школи йти!
Старший брат:
– А ти не нагадуй, а то одержиш у вухо!
Учитель:
– Іваненко, що ти можеш сказати про Олександра Македонського?
– Як і про всіх покійників, тільки хороше…
– Татку, дай мені вина, я розфарбую картинки.
– Вином не фарбують!
– А чому ж бабуся казала, що у тебе ніс червоний від вина?
– Такого накоїв! Ти мав би почервоніти від сорому!
– Чому я маю червоніти? Татко казав, що він за мене червоніє.
– Юрку, не пхай пальці в ніс!
– А навіщо ж там дірочки просвердлені?
– Бабуню, а де твоє друге обличчя?
– Яке це друге?
– А татко казав, що ти дволика…
– Мій татко багатий, а твій бідний!
– А мій розумніший від твого!
– Твій тато у мого гроші взяв у борг!
– А мій тато твоєму не віддасть!
– Татку, вдар мене паском… Не сильно тільки…
– За що?
– Так… Я буду плакати, а мама мені цукерку дасть.
Вчитель у сільській школі:
– Я вам пояснив що таке віднімання. Зрозуміли?
– Так.
– Добре. Тепер приклад: наш шкільний сторож отримав зарплатню 250 гривень. На 30 гривні купив пляшку, на 20 гривень закуску, скільки у нього залишилось?
– 200 гривень!
– Добре. Як ця дія називається?
– Випивка!
– Оксанко, я купила тобі глобус, а він у тебе в пилюці!
– Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі!
– Катю, ти прочитала «Мертві душі» Гоголя?
– Ні, Маріє Іванівно. Я дуже боюсь мерців.
– Пане Миколо, татко послав мене до вас, щоб ви розміняли 100 гривень!
– А де ж 100 гривень?
– Татко сказав, що віддасть вам їх через тиждень.
Вчитель:
– Петренко, чому ти вчора не прийшов до школи?
– У мене боліла голова.
Вчитель:
– Безпричинний головний біль – ознака лінощів! Порожня голова завжди болить! Якби я звертав увагу на свій головний біль, я б ніколи не приходив до школи!
– Татку, сьогодні вчитель мене запитував, чи ти не допомагав мені розв'язувати задачку…
– Ти сказав, що допомагав?
– Ні-і… Навіщо тобі незадовільну оцінку з математики ставити?
– Тату, а що таке «байка»?
– Ну, це, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою…
– Абрамчику, скільки буде два помножити на два?
– Вісім!
– Скільки?!
– Шість!
– Подумай.
– Чотири.
– Чому ж ти відразу не відповів?
– Татко вчить спочатку казати більше, щоб було з чого поступитися…
На дискотеці:
– Валю, ти танцюєш?
– Так, коли мені дуже весело і коли я одна вдома.
– Учись, синку. Чому научишся, того у тебе ніхто не відбере.
– А чому не навчусь, те відберуть?
Урок історії. Вчитель розповідає про битву при Фермопілах:
На этой странице вы можете прочитать онлайн книгу «Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…», автора Неустановленного автора. Данная книга имеет возрастное ограничение 16+, относится к жанру «Анекдоты». Произведение затрагивает такие темы, как «устное народное творчество», «сатира». Книга «Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…» была написана в 2013 и издана в 2013 году. Приятного чтения!
О проекте
О подписке