Цитаты из книг автора «Михайло Коцюбинський»

Я тут почуваю себе багатим, хоч нiчого не маю. Бо поза всякими програмами й партiями – земля належить до мене. Вона моя. Всю її, велику, розкiшну, створену вже, – всю я вмiщаю в собi. Там я творю її наново, вдруге, – i тодi здається менi, що ще бiльше права маю на неї.

Нiколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут. В городах земля одягнена в камiнь й залiзо – i недоступна. Тут я став близький до неї.

Навiть коли ти палиш – охоче вливаю в себе вогняний напiй й п'янiю вiд нього.Я тебе люблю.

Я дуже щасливий, що стрiчаюсь з ним тут, на просторi, де нiхто не затулить його обличчя, i кажу до нього: сонце! я тобi вдячний. Ти сiєш у мою душу золотий засiв – хто знає, що вийде з того насiння? Може, вогнi?Ти дороге для мене. Я п'ю тебе, сонце, твiй теплий зцiлющий напiй, п'ю, як дитина молоко з матернiх грудей, так само теплих i дорогих.

Яке тобi дiло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мiй розум, мою волю i моє серце…

Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання i свої болi, розбитi надiї i свою розпач.

«Раз на тиждень б'ють людину в лице»

нiч. Як вона ставила легкi колони, заплiтала сiткою тiней, зсувала й пiдносила вгору непевнi, тремтячi стiни, а коли все се змiцнялось й темнiло, склепляла над ними зоряну баню.

Спокiйний, самотнiй, сiдав десь на ганку порожнього дому й дивився, як будувалась

in saecula saeculorum… in saecula saeculorum…