Томаш з Рави Рутенець

Автор книги «О духах злих і нечестивих», Львів, 1563.

Текст, писаний латиною, подається в перекладі з 1932 року Лук’яна Сапіги.

Про те, які чорти бувають

Перший рід демонів називається огненним. Вони літають високо у воздухах і до Судного дня ніколи ся не спустять нижче, а пробуватимуть у підмісячному просторі. Вони ся не спілкують з людьми на землі. Про се святий Августин свідчить у своїй праці «Про християнське боріння» у такий спосіб: «демони не живуть на небі, де суть сонце і зірки, але усі вони обертаються в підмісячних краях». Се про них і Апулей сказав, же їхній демонічний рух є рухом огненних істот. Тому-то й Арістотель твердив, же в розпечених печах часто бачити можна дрібні живі істоти, які увесь свій вік проводять у вогні, бо у вогні вони ся народжують і у вогні вмирають.

Другий же рід демонів називається повітряним. Вони, хоч і блукають небесами, але живуть уже ближче. Декотрі з них можуть ся спустити і, створивши собі тіло з загуслого повітря, иноді є видимими для людей. Часто, з позвоління Божого, вони фалюють (хвилюють) повітря, пробуджують громи і грози, і усі разом рушають на знищення роду людського. Вони наділені великою гордістю і заздрістю, чинять безперервно ріжні збурення. Тіла їхні вкриті чимось твердим, але не перебувають вони в їдному місці, і не мають їдної форми, а часто ся міняють. Їх чарівниці викликають своїми заклинаннями і намовляють до злих дій. Вдачу вони мають жорстоку і грубу, повні сум’яття, і тільки й думають, яку б то капость встругнути, яке б то зло учинити, але, коли їдні прагнуть робити це потай, то иньші чинять лихо відкрито. Завдяки дружбі з цими демонами, чарівниці дістають велику силу для своїх чарів.

У житії святого Антонія божественний Атанасій говорив, же повітря повне демонами, про що раніше вістив і Меркурій: «вочевидь, жодна частина світу не позбавлена присутности демонів». Святий же Амвросій казав: «повний світ чеснот святих, тому що повен він зіпсутости». От чому і демони Платона, же ся мечуть у повітрі у вигляді яскравого снігу, видимі для бажаючих розповісти про них, якщо ті протягом якогось часу будуть безупинно ся дивити невідривним поглядом у небеса на виблискуюче сонце.

Третій рід демонів ми називаємо «земним». Вони були скинуті з неба на землю за свої гріхи. Про них святий отець і мученик Христовий Ігнатій Богоносець писав у посланні до жителів Ефеса так: «Немає нічого кращого, ніж мати світ, у якому знищена вся зброя як небесних, так і земних духів». З цих демонів їдні перебувають у лісах, а також у гаях, влаштовуючи пастки мисливцям. Інші живуть у відкритих полях, і уночі вони змушують блукати подорожніх. Деякі з них ховаються в неприступних нетрях, у печерах і урвищах. Інші ж, не такі грізні і неспокійні, насолоджуються тим, що затримують людей у темряві. І веде їх не їдна якась, а різні пристрасті, і всі вони сповнені злом. Їдні з них люблять постійно страшити людей маревами, інші воліють заманювати слухачів пророкуваннями майбутнього, викликаючи подив. Так, святий Іоанн Златоуст у третій книзі «Про провидіння» говорить: «Надмірна зневіра шкідливіша всякої демонської дії, тому що і демон, якщо в кому панує, то панує завдяки зневірі, а якщо зникла зневіра, то й демон уже нічим не зашкодить». Цей рід демонів безсумнівно знайомий чаклункам через мінливість настрою і легкодумства, тому що вони більше люблять змушувати тремтіти багатьох, ніж підкорятися владі якої-небудь жінки. Иноді ж вони затримуються й обіцяють божевільним жінкам, коли ті викличуть їх заклинанням у дзеркалі, келиху або кристалі, відповісти на всі запитання, і якщо хто збирається заподіяти їм якесь зло на їхньому шляху, то вони про це попереджають. І цей рід відьом дуже відрізняється від інших, бо те, що ті насилають за допомогою чаклунства, ці обіцяють зцілити. От чому церква забороняє християнам доступ до них, тому що своїм чаклунством вони багато чого заперечують.

Четвертий рід демонів іменується «водяниками», бо вони, занурившись у вологу, живуть поблизу рік і озер, повні злости, тривоги, занепокоєння і підступництва. Вони збуджують бурі на морях і, занурюючи у водяну безодню кораблі, забирають життя в багатьох людей. Ці демони привласнюють собі видиме тіло, зазвичай жіноче, а чоловіче рідше. У нас вони ся називають русалками та нявками, і часто їх можна побачити на берегах річок та ставків, як вони вичісують своє волосся. Інші ж користаються личинами звірів. Цей рід демонів з відьмами не спілкується.

Натомість святії ангели ніколи не міняються, а завше перебувають у чоловічому образі. І ніде ми не зможемо прочитати, що добрий дух перебуває у видимій формі жінки або якогось звіра.

П’ятий же рід називається «підземним». Ці демони живуть у печерах і ущелинах, темних яскинях і урвищах. І ото вони суть найлихіші. Найбільше ці демони шкодять тим, хто викопує рудні, добуває метали і шукає захованого в землі скарбу. Бажаючи погибелі роду людському, вони влаштовують у землі тріщини, випускають вогнедишні вітри і розхитують підвалини будинків. Иноді ночами вони, зійшовши з гір цілими зграями, водять на полі дивні і небачені хороводи, а потім перед світанком у поспіху зникають. Часом, вважаючи себе за духів, вони приймають образи людей, що пішли з життя. Нічого іншого вони не прагнуть, окрім страху людського.

Ці демони теж стережуть скарби, що їх позаховувала в землю людська скнарість, але здобути ці скарби неможливо, бо чорти їх пильно охороняють, а иноді переносять з місця на місце. І цей рід демонів ніяких зносин з жінками-відьмами зазвичай не має.

Шостий же рід демонів називається «світобоязний», бо вони страшно бояться світла і ненавидять його, а тому за дня не годні ніяким чином тіла собі створити, а роблять це тільки вночі. От чому демони цього роду розгулюють у сутінках, завше похмурі, підкорені холодним пристрастям, підступні, неспокійні і грізні. Вони вночі нападають на випадкових самотніх перехожих і затягують у нетрі. Але з відьмами вони теж не зустрічаються, і заклинаннями їх жодними викликати не можна, тому що уникають вони світла і голосів людських.

Бенедикт Хмелевський

Народився у 1690-х рр. у Львові. Був католицьким священиком по галицьких парафіях. Автор своєрідної енциклопедії «Нові Атени, альбо Академія всілякої науки повна», що видана була у Львові польською мовою в 1745 р. у двох томах, том третій видано в 1754 р. Фактично ця енциклопедія не так була «науки повна», як забобонів, бо розповідала про безліч різноманітних фантастичних бестій, про чари, чортів і відьом. Подається у перекладі упорядника з польської.

Якими є чорти

Господь, створивши чорта, наділив його даром досконалого відання трав, квітів, каміння, дерев та інших природних речей. А проте чорт не здатен створити нічого матеріального, ані втрутитися у небесний порядок, а звідси – й місяця з неба він не може зняти.

Зате може перевтілюватися в кого лише захоче. Бере чорт на себе тіло з повітря, з грубих земних випарів. Св. Антонія Пустельника він страшив то в образі страшних звірів, то в образі хижих птахів, св. Пахомія – в образі когута, св. Ромуальда – в образі оленя, св. Іларіона в образі – лиса, св. Дунстана – в образі ведмедя, св. Маргариту – в образі дракона. А інших зводив ув образах святих та янголів. У Чехії був чорт Рибенцаль^[5], який задля жарту явився одному шкляреві, що плуганився на торг, в образі пенька при дорозі.

Кажуть, що не перетворюється він ані в голуба, ані в овечку, бо то все істоти Христа, чого я не дуже розумію, бо ж чорт і в образі самого Ісуса може явитися. Але найбільше йому подобається образ цапа, який найбільше відповідає його бридоті і потворності.

Чорт може, хоч і не насправді, а про око, наславши ману, справити, що люди будуть здаватися кіньми, віслюками чи свинями.

Чорт часто не має губ або язика, бо ж сформувавши собі тіло з повітря і земних випарів, промовляє тільки позірно артикульованою мовою. Зазвичай він вдається до балачки, перевтілившись у якусь тварину, і замість гарчання, іржання чи кувікання звучить людська мова. Чув я не раз, як ота звірина щось лепече поганою вимовою, ніби який шпак чи сорока, крук чи папуга, хоч і не тямить нічого. Саме так вчинив цей спокусник з Євою, промовляючи до неї вустами вужа.

Чорт також може ставати інкубом або суккубом або ж, як кажуть на Руси, літавцем і літавицею, спокушаючи закоханих, що тужать від любовної розлуки або тих, кого хіть опанувала. Чоловікам являються панни, а паннам – чоловіки.

Апокрифи

Слово про створення ангелів і архангелів та інші безплотні сили

З рукопису Іллі Яремецького-Білахевича 1748 року.

Спочатку Творець небесний сотворив небо і землю, сонце, місяць, звізди на небі, а потім сотворив Бог предвічную мудрість, слуг своїх ангелів, архангелів, херувимів, серафимів, начала, власті, престоли, панування, сили. Сотворив дев’ять чинів на хвалу свою, а десятий чин – вогненний. Сатанаїл був слугою Божим першим і найстаршим був воєводою. І дав йому Бог десяту частину в небі. Тоді оний (той) Сатанаїл помислив: «Аз (я) поставлю престол собі на горах високих, на воздусі під небом і буду подібний до Бога всевишнього». Та Бог Творець знав його помисел і розгнівався на Сатанаїла. У той час вогонь перед ним возгорівся, окрест його буря великая знялася, вогонь від лиця його спломенився. І розгриміло небо, і оболоки (хмари) стали тріскати, явилися гради, вогненні стріли, блискавиці великії. І злякався Сатанаїл, став темним і впав з небес зо всім хором своїм. І летіли ангели його з небес сорок день і сорок ночей. Видячи тоє, другі хори устрашилися предвічного Бога Творця. У той час архангел Михаїл підняв оболок, на якому Бог предвічний сидів, і скрикнув голосом великим до ангелів:

– Воньмім! Воньмім! Святая святих! Візьмімо Бога небесного на поміч!

Видячи тоє, ангели зібралися всі до святого архистратига Михаїла і заспівали пісню ангельську:

– Свят! Свят! Свят! Господь Саваоф, ісполни небо і землю слави єго.