– Послав саме Ян. І вибрав він тебе, зрозуміло, не випадково. Генетично ти належиш до тієї частини земної популяції, яку тепер прийнято називати «лінією М», або ж «народом М». А дехто надає перевагу назві «популяція М». Ти – далекий нащадок жрецького роду з Малої Азії. Біргір Ян займався справою Шерми та її земних друзів, він навчився вираховувати «обраних-ем». А ти, брате, не просто «ем», ти ще й півтора століття перебував невідомо де. Ян тим посланням тебе «активував». Я не знаю, яку саме гру він веде, але його сигнал ми вловили.

– Ми пропонуємо тобі пройти перевірку технологіями Ґ’орми, – повідомила піфійка. – За кілька днів на орбіту Аврелії вийде науковий корабель рептилоїдів.

– Так, – кивнув старий, – я чув. Ми більше не воюємо з ящерами, – він повернувся до крісла, підтягнув довгі ноги, наче знов пірнув у тісняву рятувальної капсули. З-під лоба глянув на імператора й майже прошепотів:

– А скільки людей поклали на тій війні. І яких людей.

– Поява демона все змінила.

– Звісно, все списали на демона, – Відморозок на мить закрив очі. – Добре, нехай буде, як ви кажете… Перевіряйте.

– Це офіційна згода? – уточнила Сайкс.

– Так.

– І що ж ти знайшов на Альфі? – повернув до первинної теми Охоронець прав і свобод світів.

– Між іншим, щодо моїх предків, – старий пілот відкрив очі, проте тепер він дивився не на того, кого називав братом, а на Преподобну. – Двох моїх рідних тіток свого часу забрала Піфія. Ви, хоч би що там було, не погордували моїми рідними… Їхні онуки і правнучки займають у вашій ієрархії чільні місця.

– Так, – підтвердила Сайкс. – Їх було відібрано саме завдяки унікальній генетичній матриці. Онука однієї з твоїх сестер нині є членом Ради Двадцяти Трьох. Ти маєш зрозуміти, що ніхто не збирається полювати на «народ М». Більше того, ми думаємо, що Темного більше цікавить не наш народ…

– Наш? – примружився на піфійку старий.

– Я також з «лінії М», як і вся правляча ієрархія моєї планети, – підтвердила Преподобна. – Так-от, за нашими припущеннями, Темного більше цікавить інша, ще загадковіша та чисельно вужча частина землян. З легкої руки нашого доброго приятеля Яна її вже звикли називати «осьовим народом», або ж «лінією С». Нам досі не відомі ті генетичні або ж інші маркери, за допомогою яких можна було б ідентифікувати «осьових». Ми навіть не знаємо, чим саме вони можуть відрізнятись від домінуючої «лінії Т» і меншої «лінії М». Тим більше що об’єктивні відмінності між двома останніми мінімальні.

– Цікаво, які ж?

– Я можу перелічити номери мутацій та зачеплених ними генів, але ж тобі, неспеціалісту, вони нічого не скажуть.

– Маєш рацію, – після хвилинних роздумів кивнув Відморозок. – Але що дають нам ці мутації?

– Значне, порівняно з представниками «народу Т», розширення інтуїтивного горизонту, здатність відчувати тонкі плани буття та кордони між вимірами. Практично всі видатні еспери та провидці належать до «народу М».

– То я також можу… відчувати тонкі плани буття?

– Це треба перевірити.

– А він, – Відморозок показав на Еарлана Третього, – також належить до «емів»?

– Ні, наш імператор з «лінії Т».

– Хоч в чомусь я його перевищив.

– Наші переваги над «народом Т» не надто суттєві, – зауважила Сайкс. – Тим більше що в «лінії Т» є безліч кластерів з різноманітними здібностями, яких не маємо ми. Наприклад, у нашої лінії практично відсутні генетичні переваги, пов’язані з війною і виживанням в екстремальних умовах.

– Це як касти брахманів і кшатріїв?

– Таке порівняння не точне, але як образне є допустимим, – погодилась Преподобна.

Деякий час усі троє мовчали. Кожний думав про своє.

Першим порушив мовчанку Відморозок:

– Ті «осьові» живуть на Землі?

– Принаймні жили до початку великої космічної експансії. – А тепер?

– Невідомо.

– А відомо, чим, скажімо, вони займаються?

– Серед іншого, ховають від решти людей, а можливо, й від Темного одну з древніх іграшок. Такий червоний камінчик, за кольором та твердістю подібний до корунду. На Землі його називали Жезлом Сили, а також Оком богині Бау.

– Зірка Каїнітів, – кивнув Відморозок.

– …? – очі Сайкс потемніли, зіниці звузились; вона немов почула віддалений заклик.

– Альфійська Пророчиця двічі казала про Зірку Каїнітів, – пояснив старий. – Про камінь, що вважається священним спадком нащадків Каїна. Про вічні мандри охоронців Зірки. Про хижий спадок, що йде слідами своїх отримувачів. Пророчиця казала: хижий спадок ховає у собі суд.

– Суд?

– Можливо, це якась алегорія. У картах Таро є карта з такою назвою.

– Каїн – це ж персонаж релігійної книги? – імператор також дивився на піфійку. Він подумав, що Сайкс опинилась на порозі одного з тих осяянь, що складали таємну – а хтось казав: справжню – історію Планети Жінок.

– Каїніти, свідки Сильного… – піфійка немов пробувала ці слова на смак, перевіряла їх на присутність живої магії. – Це може стати напрямком.

– Підказкою? – імператор намагався триматись на одному щаблі розуміння з Преподобною.

– Напрямком, – повторила піфійка, вдивляючись у те, що вміли бачити лише очі Знаючих. – Напрямком пошуків.

Прокляті свідки Сильного

(витяг з анонімного твору, написаного на Магонії (Піфії) у ІІІ ст. Ери Відновлення.)

[…] Адже насправді ми нічого про них не знаємо. На всі запитання, хто ж такі каїніти, історики відповідають словами трьох християнських письменників, що жили у катакомбну епоху, – словами Іринея Ліонського, Епіфанія і Тертуліана. Іриней писав про них, як про маленьку секту гностиків, що вважали старозавітного Ієгову злим божком, а Каїна – його першою жертвою серед людей.

Вони називали Каїна Сильним, а його брата Авеля – Слабким. Злий божок боявся зміцнення роду людського, тому ствердив вищість слабких над сильними, людей короткої волі над людьми волі довгої. Злий божок закріпив своє свавілля прокляттям, накладеним на Каїна.

Відповідно, каїніти клялись розділити з Сильним його прокляття, брали на себе всі тягарі довгої волі і протистояли злому божкові. Якщо вірити Іринеєві, вони вважали, що шлях спасіння пролягає «через всі роди справ», тобто через добро і зло. Вони вірили, що передвічна Софія викупає ними, мегагрішними свідками Каїна, свою чистоту, необхідну для боротьби зі злим божком.

Нам невідомо, хто заснував цю віру, як називались її пророки і що сталось з їхніми послідовниками за наступних епох. Прокляті оточили себе і свою місію надзвичайною конспірацією. Їхня тінь час від часу виникала на дорогах земної історії. В революційних кублах та ніцшеанських салонах зустрічали непримиренних фанатиків, які не зупинялись перед жодними злочинами і не йшли на жодні компроміси. Їхня ненависть до світопорядку переходила межі розумного, а її джерела залишались для сучасників безадресними. Тому в історії і літературі таких протагоністів вселенської революції ототожнювали з божевільними та шукали причини їхньої одержимості у дитячих травмах та специфічній будові психіки.

Про джерела істинної революційності натякали окультисти і ясновидці, але їх не чули. Ані Йєтса, ані Даниїла Андрєєва, ані Алістера Кроулі. У тій колоді Таро, яку останній створив разом з Фрідою Харріс, є багато зображень, що приписуються каїнітському пантеону, зокрема три «Маги», «Ієрофант», «Принцеса». Дехто вважав самого Кроулі каїнітом, але більшість дослідників схилялись до думки, що каїніти керували цим безперечно талановитим, але психічно розхитаним окультистом.

У кінці ХХ – на початку ХХІ століття ЕП завдяки розважальній індустрії, тема каїнітів дістала нового розвитку. В популярній комп’ютерній грі Vampire раса безсмертних кровососів була представлена як «нащадки протовампіра Каїна». Це надало означенню «каїніт» нових міфологічних конотацій. Частина істориків припускає, що таке «перепризначення» було зовсім невипадковим. Його інспірували самі каїніти, які саме тоді потребували нової маски, під якою вони могли б вийти на широку арену. Є свідчення, що каїнітів вкрай цікавили можливості різноманітних глобальних інформаційних та соціальних мереж, що стартували у першій половині ХХІ століття. […]

Базовані на культі крові сатанинські секти, що набули популярності у перенаселених мегаполісах Азії та Америки на початку ХХІІ століття, ведуть свій початок від ігрових «вампірських світів». Перетворення генетичної інженерії на домашні практики дозволило сектантам трансформувати свій обмін речовин та зовнішність у «вампірському напрямку». Їхні тіла набули демонічних форм, що виникали в мареннях Алістера Кроулі, Говарда Лавкрафта і творців містичних серіалів. Роги, хвости та шкіряні крила зрослись з плоттю, даною їм при народженні. Органи травлення пристосувались до кривавих дієт. Щоправда, це не додало модифікованим особам ані фізичної міці, ані тривалості життя.

Вони так і залишилися соціальними маргіналами, мешканцями альтернативних клубів та криміналізованих передмість. Їхня субкультура, керована невидимими каїнітами, влилась у глобальні потоки трендів, проте не зайняла в них домінуючої позиції. Мейнстрім, навіть за найгірших часів, формувався образними конструктами з меншою напругою ненависті. Для каїнітів, при всіх їхніх стараннях, залишалась відкритою лише протестна ніша.

Чим вони й скористались при першій ж нагоді.

Модифіковані вампіри і демони прийняли активну участь у глобальних заворушеннях середини ХХІІ століття, відомих як «революція Темряви». Тоді ж, як відповідь, почалось стихійне знищення незаконних генетичних потвор, що призвело до численних кривавих ексцесів та перших всепланетних заборон генетичних експериментів та інженерної хірургії, за допомогою яких людські організми зрощувались з тваринними. Частина вбитих під час «міської війни 2164 року» людиноптахів, за деякими даними, належала до вкрай законспірованої Шотландської філії секти «крилатих сильних», які поклонялись Люциферу, Каїну та практикували складні ритуальні вбивства.

Остаточно генетичне свавілля припинили Отці-відновлювачі, а імперські закони поклали край відкритій деструктивній пропаганді соціопатів. Вирішальну роль у цьому зіграла воля Сіроокого Імператора, який взяв на себе відповідальність за фізичне знищення сотень тисяч сатаністів та люциферіанців. Судячи з усього, серед страчених на Землі та в колоніях було чимало законспірованих каїнітів. Якщо залишки секти й збереглись, вони вимушені були піти у глибоке підпілля. […]

Нове пожвавлення діяльності Свідків Сильного пов’язують з масовим виробництвом клонів та заселенням ними негостинних світів. У клонському середовищі вперто циркулюють релігійні уявлення про Проклятого Бога, що обіцяв рабам звільнення, а їхнім господарям – смерть.

Ця легенда з часом ускладнилась, обросла подробицями та відгалуженнями. Союзницею і помічницею Проклятого Бога в уяві клонів стала його божественна дружина. Її прототипами послужили як індійська богиня Калі, так і знаменита лідерка клонського повстання на Центаврі-6 – Скажена Акша. Позаяк обставини смерті останньої залишились нерозгаданими, клони увірували в те, що Проклятий Бог переніс Акшу на свою резидентальну планету, яка фігурує в деяких клонських віруваннях як священна планета Калам. Згідно з популярною легендою, коли Проклятий з’явиться в колонізованих землянами світах, Скажена Акша (в намисті з дитячих черепів) йтиме по праву руку від нього і зрізатиме голови ворогів «світловим мечем».

По ліву руку від бога-месника, згідно з ієрархією, йтиме ще один персонаж клонських «євангелій» – робочий клон серії В064, відомий як Німий Пакувальник. Він увійшов в історію як безжальний вбивця природнонароджених, що влаштував різанину на транспортному кораблі «Сен-Луїс» у 213 р. ЕВ., а пізніше був за це жорстоко страчений – викинутий в скафандрі з відключеними системами терморегуляції у відкритий космос. […]

Злого божка, який прокляв Каїна Сильного, древні каїніти називали Істерою.