Цитаты из книг автора «Валерій Пекар»

Однак важливо не лише мислити, але й діяти відповідно до нової парадигми. Як стверджує відомий психолог М. Чиксентмихаї, складні навички виробляються тільки внаслідок складних занять. Без зовнішніх змін ефект від внутрішніх буде мінімальний. Якщо ви хочете допомогти комусь зробити перехід, для початку запитайте себе, який саме перехід, звідки й куди повинен відбутися. Чи хоче цього сама людина? Чи комфортно їй буде в теперішньому середовищі? Чи є в неї можливість змінити середовище?

– Наступна Альфа. Світ знову зрозумілий і відкритий. Часто буває, що людина не вірить, як вона мислила раніше, навіть якщо надати беззаперечні докази. Кожна парадигма нездатна побачити й усвідомити певні речі, і коли перехід до наступної успішно відбувся, то важко повірити, що раніше ти міг цього не розуміти. Адже картина світу настільки повна й очевидна!

Говорить автовідповідач. Абонент цілком щасливий і не відповідає на дзвінки з минулого».

Дельта: етап прориву, інсайту. Розрізнені й дивні фрагменти складаються в нову мозаїку, набагато привабливішу за попередню. Духовний підйом, наповненість енергією і бажанням влаштувати життя по-новому. Перехід у нову Альфу, на більш високому рівні.

Гама: етап когнітивного дисонансу. Картина світу розсипалася, «нічого не працює». Стрес, розчарування, розгубленість, депресія. Незрозуміло, як жити далі. Зіштовхуючись із реальністю, на порядок складнішою за власну картину світу, людина схильна плакати або брутально лаятися.

– Бета: етап напруги, сумнівів, туги, невизначеності. Щось негаразд, але що саме? З картини світу починають випадати окремі фрагменти, і далі ігнорувати це вже не можна. Потрібно або принципово заплющити очі й повернутися в Альфу, або розплющити очі та потрапити в Гаму.

Клер Ґрейвз розрізняв відкриті, закриті та арештовані стани. Відкритий вітає зміни; закритий їх боїться, він нездатний до розвитку, його позиція – «Не хочу нічого знати». На відміну від нього, арештований розуміє необхідність зміни картини світу, але вдається до «відмазок»: «От з наступного понеділка і почну». Власне, арештований стан якраз і призводить до того, що людина застрягає на ранніх стадіях і не рухається далі.

Розвиток людини може відбуватися (і найчастіше відбувається) у рамках фіксованої парадигми мислення: набуття нових знань, навичок, умінь, знайомство з новими фактами. Кен Вілбер називає такий розвиток трансляцією, на відміну від трансформації – зміни парадигми мислення, системи цінностей, моделі світу. Вище ми вже задавалися питанням, що спонукає людину змінювати фокус від однієї парадигми мислення до іншої, і давали на це питання відповідь: два фактори – зміна умов життя та внутрішній імпульс до розвитку. Нові парадигми наповнюються енергією й емоціями, дедалі частіше керуючи нашими вчинками, поки, нарешті, не починають домінувати.

К. Ґрейвз виділяє в типовому переході чотири основних етапи: – Альфа: етап стабільності. Світ зрозумілий і добре пояснений, його картина загалом несуперечлива, і хоча різні потоки можуть перебувати на різних рівнях (наприклад, стосунки в родині – на синьому, а тим часом відносини з іншими людьми – на червоному), але здебільшого вони синхронні. У такому стані можна перебувати нескінченно довго – змін немає або вони ігноруються (все незрозуміле просто відкидається). Можливо, якесь бродіння відбувається в глибині, але воно жодним чином не позначається на основних мотиваторах поведінки. Однак рано чи пізно умови змінюються – або матеріальні, або духовні.

саме є рушієм при переході людини з одного світу в інший? Клер Ґрейвз говорив про дві спіралі – розвитку мислення та умов життя, які переплетені подібно ДНК. З одного боку, багато в чому визначальну роль відіграють умови життя, і це зрозуміло. З іншого боку, є можливості свідомості людини та, що не менш важливо, її власні прагнення до розвитку (або відсутність таких прагнень). Без цієї внутрішньої спонуки людина легко застрягає у першому ж світі, що забезпечує їй мінімальний зовнішній комфорт, і може залишитися там назавжди (от чому «різнобарвні» світи – це у певному сенсі простір для роботи нашої душі). Так само однакові умови життя породжують різні картини світу, різні системи поведінкових стереотипів – залежно від особистого рівня розвитку людини. Ось чому різні світи часто перетинаються у часі і просторі, що призводить до нерозуміння і конфліктів. Адже кожен з них вважає свої цінності справжніми і найважливішими.