24 квітня 1976, Братислава. Чехословаччина – СРСР 2: 0 (Модер 34ʹ, Паненка 47ʹ).
Чехословаччина: Віктор, Добіаш, Е. Чапкович, Гег, Ондруш, Поллак, Модер (Кнапп, 77ʹ), Паненка, М. Масни, Петраш (Кроупа, 18ʹ), Нехода. Тренер – Вацлав Єжек.
СРСР: Прохоров, Коньков, Фоменко, Решко, Матвієнко, Звягінцев, Ловчев (Веремєєв, 57ʹ), Трошкін, Колотов, Оніщенко (Назаренко, 68ʹ), Блохін. Тренер – Валерій Лобановський.
22 травня 1976, Київ. СРСР – Чехословаччина 2: 2 (Буряк 53ʹ, Блохін 87ʹ – Модер 45ʹ, 82ʹ).
СРСР: Рудаков, Коньков (Мінаєв, 54ʹ), Фоменко, Звягінцев, Ловчев, Трошкін, Мунтян, Буряк, Веремєєв, Оніщенко, Блохін. Тренер – Валерій Лобановський.
Чехословаччина: Віктор, Піварнік, Е. Чапковіч (Юркемік, 83ʹ), Гег, Ондруш, Добіаш, Модер, Поллак, М. Масни, Галліс (Швехлік, 88ʹ), Нехода. Тренер – Вацлав Єжек.
24 квітня 1976, Мадрид. Іспанія – ФРН 1: 1 (Сантільяна 21ʹ – Беєр 61ʹ).
22 травня 1976, Мюнхен. ФРН–Іспанія 2: 0 (Хенесс 17ʹ, Топмеллер 42ʹ).
24 квітня 1976, Загреб. Югославія – Уельс 2: 0 (Вукотіч 1ʹ, Попивода 54ʹ).
22 травня 1976, Кардіфф. Уельс – Югославія 1: 1 (І. Еванс 38ʹ – Каталінскі 18ʹ – пен.).
25 квітня 1976, Роттердам. Голландія – Бельгія 5: 0 (Рійсберген 18ʹ, Ренсенбрінк 28ʹ, 58ʹ, 86ʹ, Неескенс 80ʹ – пен.).
22 травня 1976, Брюссель. Бельгія – Голландія 1: 2 (Ван Гоол 27ʹ – Реп 63ʹ, Кройф 79ʹ).
Фінальний турнір ЄВРО-76 увійшов в історію, як найбільш напружений – у фінальній частині жоден матч не закінчився 90-хвилинним протистоянням: у всіх для визначення переможця знадобився додатковий час, а у фінальному матчі – навіть серія пенальті.
Намагаючись привернути на трибуни і до екранів телевізорів якомога більше глядачів, керівництво УЄФА вирішило рознести в часі матчі півфіналів. Сліпий жереб визначив, що першими повинні вступати в бій збірні Чехословаччини та Голландії. Як знати, може, саме цей зайвий день відпочинку і виручив обидві команди в останній день, коли у своїх вирішальних поєдинках вони виявилися трохи свіжішими від суперників… Хоча хіба був на цьому турнірі невирішальний матч?
Півфінал між збірними ЧССР та Нідерландів називають ще одним «достроковим фіналом» для голландської команди. І на цей раз фортуна була не на боці гравців з Країни тюльпанів. Хоча хіба в удачі річ? Чехословаки підійшли до гри, маючи в запасі цілий набір ключів проти тотального футболу голландської збірної. Не обійшлося і без польського досвіду.
Першим ділом була організована персональна опіка Йохана Кройфа – коли він перебував без м’яча, за ним слідував один футболіст, при прийомі атакували двоє, а якщо Кройф добігав до штрафної суперників, чехословаки атакували його втрьох. Втім, сам Кройф в півфіналі і сам не відзначався – перед самим початком турніру примхлива зірка «Барселони» в черговий раз «взбрикнув», чим дуже загострив і без того не дуже рівні відносини всередині збірної.
Другою домашньою заготовкою стала некваплива гра в пас, яка вкупі з жорстким пресингом зовсім вибила голландців з колії: як тільки вони починали атакувати, всі зони перекривалися, а суперник, навпаки, вперед не поспішав. А тут ще й в своїй штрафній трапився конфуз: четверо футболістів Нідерландів, які оборонялися, так і не змогли вирішити, хто ж повинен крити Ондруша, який самотньо стояв на 11-метровій позначці. В результаті після філігранного навісу Паненки зі штрафного капітан збірної ЧССР просто вколотив м’яч головою під поперечину.
В ході першого тайму складалося враження, що пісенька збірної Голландії скінчилася – ідеї в діях Кройфа і компанії не проглядалося, а всі спроби голландців організувати осаду воріт чехословаків переривалися на рівні другого-третього пасу. Будь точніше в завершенні атак Масни і Паненка, питання про переможця пари було би знято ще до перерви. Не змінився характер гри і після відпочинку.
Громом серед ясного неба стало вилучення опорного півзахисника Ярослава Поллака за підкат ззаду проти Неескенса. Збірна Нідерландів, маючи одного гравця в запасі і півгодини часу, кинулася на штурм воріт Іво Віктора. Однак забити їм цього дня не судилося. Рахунок зрівняв… капітан чехословаків Ондруш: в одному з епізодів, перериваючи простріл з флангу Хеелса на того ж Неескенса, захисник зрізав м’яча так філігранно, що у відчайдушному стрибку Віктор зміг відбити його лише в бокову частину сітки воріт.
Подібний курйозний м’яч ще більше надихнув голландців і вони понеслися до перемоги. У процесі біготні загін навіть не помітив «втрати бійця» – Неескенс за неспортивну поведінку відправився в роздягальню, побачивши другу червону картку в матчі.
Так основний час і закінчився – в рівних складах, за рівного рахунку дві найсильніші команди континету вийшли на додатковий час. І невідомо, як би воно завершилося, аби не тренерське чуття головного тренера Чехословаччини Єжека. На 100-й хвилині він ввів у бій нападника Франтішека Весели, який і вирішив результат матчу. Спочатку Весели, за плечима якого не було ста хвилин нервової боротьби, втік через все поле до воріт голландців, стягнув на себе трьох захисників і відкинув м’яч на Неходу, який в падінні головою вколотив м’яча у сітку. Сталося це на 114-й хвилині! А ще за дві хвилини здали нерви у Ван Ханегема – він, не погодившись з рішенням рефері, спочатку запулив м’ячем у суперника, а потім пішов розбиратися з арбітром «по-чоловічому» – друге вилучення остаточно підкосили збірну Нідерландів. Тому, коли на 118-й хвилині Весели знову втік на побачення з голкіпером Руйтером, за ним ніхто й не погнався. Нападник збірної ЧССР обіграв воротаря і пробив точно в ціль.
Белградський півфінал був дуже схожий на загребський: у ньому теж був додатковий час, і також долю поєдинку вирішили гравці, які вийшли на заміну. Але були в матчі ФРН – Югославія і кардинальні відмінності.
Господарі чемпіонату взяли з місця в кар’єр, пам’ятаючи, що з німцями жарти погано закінчуються. Поки підопічні Шона налагоджували контроль над центром поля, Повівода і Джаїч вже двічі розписалися у їхніх воротах. Драган Джаїч, до речі, кращий бомбардир збірної Югославії всіх часів, ніби не відчував віку: 30-річний форвард французького «Спортинга» в окремих моментах нагадував себе ж, тільки восьмирічної давнини, коли самотужки в півфіналі розібрався з англійцями.
Німці вперше в ході ЄВРО-76 виглядали малопереконливо. Лише за рахунку 0: 2 вони стали володіти м’ячем, нічого, втім, не витягуючи із затяжних перепасовок навколо центрального кола. Як часто трапляється в таких ситуаціях, команді, що безнадійно програє, допоміг випадок. На 65 хвилині Хайнц Флое сильно пробив метрів з 30-ти. Навіть якби м’яч летів у ворота, у воротаря господарів був час, аби згрупуватися, стрибнути і навіть зловити його. Та ось невдача – м’яч влучив у спину Герберту Віммеру, змінив траєкторію польоту і… влетів у протилежний нижній кут від того, де його чекав Петрович.
Ось тут уже спрацював тренерський талант Гельмута Шона – по ходу повністю проваленої гри, він відчув, що все ще можна змінити, і випустив на поле… Мюллера.
У Німеччині після цього чемпіонату навіть з’явилася приказка: «Збірна не програє, поки у неї в запасі є хоч один Мюллер!». 22-річний Дітер Мюллер вийшов з лавки вперше у своєму житті в офіційному матчі за «Бундестім». Його дебют вийшов ще більш феєричним, ніж у його однофамильця Гердта Мюллера: першим же дотиком м’яча головою у високому стрибку Мюллер-другий вколотив м’яча у ворота Петровича, коли від фіналу збірну Югославії відділяли всього дев’ять хвилин!
У додатковий час югослави виглядали засмученими, і навіть приреченими. Західні німці вийшли на додатковий час, навпаки, максимально відмобілізованими і виявилися краще готові фізично. А щасливчик Мюллер ще двічі розписався у воротах югославів: спочатку замкнув простріл Хельценбайна, а за дві хвилини до закінчення матчу добив посланий Райнером Бонхофом м’яч, що відскочив від штанги.
Абсолютним одкровенням став матч за третє місце. Здавалося, втомлені і «знекровлені» футболісти будуть ледве пересувати ноги, проте бій між голландцями та югославами вийшов ще той. Голландці, які після півфіналу випустили шістьох нових гравців, грали у своє задоволення. Югослави ж намагалися хоч якось реабілітуватися перед власними вболівальниками.
Цього разу, на відміну від півфіналу з німцями, югослави безпросвітно програли перший тайм – як по грі, так і по рахунку збірна Нідерландів домінувала. Надію господарям чемпіонату подарував Каталінскі, що відправив голландцям «привіт у роздягальню» за дві хвилини до перерви.
Весь другий тайм югослави під невщухаючий рев трибун шукали ключі до воріт збірної Голландії, але змогли забити лише на 81-й хвилині. Це Джаїч, практично без розбігу майстерно виконав штрафний, буквально вколотивши м’яча над стінкою в ближній верхній кут воріт голландців.
На жаль, для збірної СФРЮ, цей гол став практично останнім подихом вкрай виснаженою втомою і відповідальністю команди. У додаткові півгодини голландці зусиллями Хеелса легко забили один м’яч, а могли б набагато більше – останні кілька хвилин команди майже стоячи чекали фінального свистка.
Фінальний матч став справжнім подарунком любителям видовищного футболу. Загальний командний клас органічно поєднувався з індивідуальною майстерністю гравців. Дебют зустрічі цілком і повністю залишився за збірною ЧССР. Щільно заволодівши м’ячем, вони почали накочувати одну за одною багатоходові атаки на ворота Зеппа Майера, і результат не змусив себе чекати. Вже на дев’ятій хвилині гри чехословаки закрутили таку карусель в штарфній німців, що Фогтс, Бекенбауер і Майер тільки вертіли головами слідом за м’ячем, а Швеглік завдавав удару практично по порожніх воротах.
За 14 хвилин збірна ФРН виявилася у звичній для себе на цій першості ролі команди, якій необхідно відігравати два м’ячі. Це Беккенбауер невдало виніс м’яч після навісу з флангу, після чого Каролу Добіашу вдався просто фантастичний удар з лівої ноги – м’яч пронизав натовп в штрафному майданчику і по самій траві під руками Майера ковзнув у дальній кут.
Буквально в наступній атаці чехословаки могли добивати західних німців, і тоді всі питання про переможця були б зняті. Модер своєчасно відреагував на ривок Масни, той скористався ювелірною передачею партнера, пішов від Дітца і пробив повз Майера, який втратив контроль над ситуацією, – повз ворота.
Як то кажуть: не забиваєш ти – забивають тобі. Затятий Віммер пішов напролом правим флангом, вже падаючи після підніжки Модера проштовхнув м’яч на Бонхофа, а той у дотик закинув на дальній кут воротарського. Чому там стояв один-однісінький герой півфіналу Дітер Мюллер, Іво Віктор довго обговорював зі своїми захисниками. Молодий німець не витратив на обробку м’яча і частки секунди – в акробатичному стрибку ножицями він зрізав м’яч у дальній нижній кут.
Як це траплялося десятки разів, після розмови в перерві з «папашою Шоном», на другий тайм німці вийшли відмобілізованими і зарядженими на перемогу. Ось тільки захист збірної Чехословаччини та її лідер – голкіпер Віктор збоїв не давали. Все йшло до того, що чемпіони Європи складуть свої повноваження перед новими чемпіонами ще в основний час. Рішуче проти були арбітр з Італії Гонелла, а також німці Бонхофф і Хальценбайн. На останній хвилині основного часу перший дуже вже хитро навісив з кутового, останній з явним нападом на воротаря потилицею проштовхнув м’яч у ворота, а рефері не побачив в цьому жодного порушення правил. Таким чином, вчетвертє в чотирьох матчах фіналу ЄВРО-76 був призначений овертайм.
У додатковий час ніхто ризикувати не хотів, та й сил – як моральних, так і фізичних – у команд практично не залишилося. І ось вперше в історії фінальних турнірів Чемпіонату Європи командам довелося вирішувати, хто ж з них сильніший, в серії післяматчевих пенальті.
Після семи ударів з 11-метрової позначки збірна ЧССР, що била першою, вела з рахунком 4: 3. Коли ж Берд Дітц пішов до м’яча виконувати свій удар, не витримали нерви у лідера півзахисту «Баварії» і збірної ФРН Улі Хенесса. «Ульмський самородок» обігнав партнера по збірній, встановив м’яч жваво розбігся… і запулив його вище воріт. Після цього сам Хенесс навіть не засмутився, а невимовно здивувався, не розуміючи, навіщо чорт його смикнув бити поза чергою, та ще так невдало.
Але інтрига в матчі ще не була вичерпана. Останнім у складі чехостоваків мав виконувати удар Антонін Паненка. Штатний пенальтист празького «Богеміанса» і збірної Чехословаччини мав свій улюблений прийом пробиття 11-метрових: він робив напівсекундну паузу на замасі, розраховану на те, що воротар почне гадати і впаде у якийсь із кутів, після чого відправляв м’яча несильним ударом по центру воріт. До такої манери давно звикли всі воротарі в Чехословаччині, не міг не знати про неї і найдосвідченіший Зепп Майєр. Снайперу збірної ЧССР потрібно було вирішити – бити в звичній манері і ризикувати або ж спробувати потрапити в кут воріт, в надії, що Майер не дістане м’яча. Паненка проявив приголомшливу холоднокровність – він розбігся, замахнувся, почекав стрибка Майера в кут і спокійно котнув м’яча по центру.
В результаті єдиний раз у своїй історії чехословаки стали чемпіонами Європи. А Іво Віктор став не тільки кращим воротарем фінального турніру, а й отримав приз як «Кращий гравець фінального турніру» 1976 року. Саме досвідчений голкіпер, який протистояв по ходу турніру Макдоналду і Блохіну, Мюллеру і Беєру, Кройфу і Неескенсу отримав право спуститися з Срібною амфорою в руках по трапу літака, на якому команда прибула на батьківщину.
Сьогодні прийнято говорити про випадковість перемоги збірної ЧССР на Чемпіонаті Європи 1976 року. Аналізуючи виступ команди, дозволю собі не погодитися з такими оцінками – чехи в особистому протистоянні перемогли «родоначальників футболу» англійців, постійного півфіналіста євротурнірів збірну СРСР, «законодавців футбольної моди» голландців і «непереможну машину» Гельмута Шона. Останні, до речі, були переможені в ранзі чемпіонів світу та Європи. Свою невипадковість на футбольному Олімпі чехи зі словаками підтвердять за чотири роки, вигравши олімпійський футбольний турнір в Москві і завоювавши бронзу європейської першості в Італії.
О проекте
О подписке