Цитаты из книг автора «Пантелеймон Кулиш»

– Панотче, пане полковнику, приягелю наш любий! Нема на Вкраїні чоловіка, щоб не знав, чого стоїть старий Шрам, і який старшина, який полковник не оддав би дочки за твого пана Петра? Не к тому, панотченьку, тут річ. З дорогою душею раді й ми оддать за його свою дитину; тілько ж бо треба чинити таке діло по-християнськи. Наші діди й баби, як думали заручати дітей, то перше їхали з усею сім'єю на прощу до якого монастиря да молились богу. От бог давав дітям і здоров'я, і талан на всю жизнь. Се діло святе: зробімо ж і ми по-предківськи.

От моя й краля! – каже Черевань, беручи її за руку:   В світлоньку входить, Як зоря сходить В світлоньку ввійшла, Як зоря зійшла.

Аж ось увійшла до гостей Череваниха, молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя, замолоду була дуже хороша. Підійшла до Шрама під благословеніє. Він її поблагословив, да, як пані була гожа, і вони ж таки давні приятелі, то ще схотів і попросту з нею привітатись, да й каже:

Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897) Народився 7 серпня 1819 р. у містечку Вороніж, нині – Шосткинського району Сумської області. Навчався спочатку в Новгород-Сіверській гімназії, потім був вільним слухачем у Київському університеті. Після закінчення університету працював викладачем в Луцькому дворянському училищі, у Києві і в Рівному, був старшим вчителем гімназії і лектором російської мови для іноземних слухачів у Петербурзі. За життя зазнав гонінь через його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, перебував на засланні. Помер 14 лютого 1897 р. П. Куліш, похований на хуторі Мотронівка (нині – село Оленівка, Борзнянський район, Чернігівська область). Творчу спадщину письменника становлять роман «Чорна рада», поетичні збірки «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», «Хуторні недогарки», «Позичена кобза», поема «Магомет і Хадиза», оповідання «Орися», «Дівоче серце», «Гордовита пара», драми «Байда, князь Вишневецький», «Петро Сагайдачний», «Цар Наливай».