Цитаты из книги «Очамимря (Повість безврем’яних літ)»

Кнєзь усім оголосив, що ніхто з них не потребує використання досягнень попередників, що в них усе має бути своє, власне, вистраждане, і через це будувати новий міст потрібно від самісінького початку, із нічого.

Робота завжди та сама – Міст через Ріку будувати. Щоправда, будують його чомусь із нуля, від початку, хоча ген далі то там, то там понад Рікою вивищується чотири чи п’ять скелетів старих мостів, що їх іще перві люде колись збудували.

Років нашому Кнєзеві – страшно й подумати – уже за шістдесят.

Кирюха, отямившись, кинувся слідом за ним – та ні в кущі, ні за кущем не було вже нікого, лише латка рудої, підсохлої, свіжої землі майнула під ногами. Ставши навколішки, він почав розгрібати її пальцями, обламуючи нігті об камінці, які часом траплялися між ком’яхами ґрунту. За третім-четвертим разом, відсипаючи набік пригорщу по пригорщі, Кирюха відчув зовсім неглибоко щось м’яке – тканину абощо. Це була Янчина світло-бузкова майка в квітах, уся просякла кривавими плямами, у які пов’їдалася земля, перетворивши їх на якісь невідомі квіти, химерні та бридкі за формою й кольором. Руки були скручені за спиною, тіло лежало трохи боком. Утім, не було воно покусаним-погризеним, а лише побитим до цілковитої знемоги.