313. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкіна

6 грудня 1858. С.-Петербург

Благородний мій єдиний друже!

Де доткнеться до користі, до грошей, то я бачу, що твоя натура моїй сестра рідна, і соромлива, і боязлива. Чого се воно так? Мабуть, того, що гроші душу холодять, а наші душі бояться холоду. Повинно буть так. Кокарєв, як я бачу, забув про мої гроші, а нагадать йому нікому, проч тебе, а ти соромишся. Я думаю ось що зробить. Напиши ти Кокарєву письмо та й адресуй його на моє ім’я з передачею. Результат повинен буть такий: я получу свої гроші и лично познакомлюся з цим замечательним чоловіком. Добре було б, якби ти так зробив, або видумай лучше.

Скажи мені, будь ласкав, що б з мене тепер було, якби був я оженився на моїй любій Тетясі? Пропащий чоловік, та й білш нічого.

Не пишеш ти мені, чи був у тебе художник Раєв з моєю новою гравюрою. І чи бачився ти з графом Алексеем Сергеевичем? Як не бачився, то побачся і подякуй йому од мене.

У нас тепер африканський актер, чудеса виробляє на сцені. Живого Шекспіра показує. Не знаю, чи поїде він до вас. А білше нового нема нічого.

Цілую твою жінку, дітей і внучаток, нехай здорові ростуть та щасливі будуть. Поцілуй С[ергея] Тимофеича за мене, і Кетчера, і Міна, і Максимовича, і всіх, кого знакомого побачиш.

Оставайся здоров, мій друже єдиний, не забувай мене, твого рідного брата

Т. Шевченка.

1858. Декабря 6.

314. М. С. Щепкіна до Т. Г. Шевченка

12 грудня 1858. Москва

Друже!

Прилагаю письмо к Василью Александровичу Кокореву, прочти его и ежели найдешь его приличным в настоящем случае, то запечатай и поступи, как знаешь. Извини, что не тотчас отвечал: во-первых, переписка для меня – работа не по летам, а во-вторых, и дома не совсем хорошо, жінка дуже було занедужала. Тепер, слава Богу, трохи поправилась, а то було теє… і до попа уже доходило діло. Все это на меня, старого, имеет большое влияние. А тут еще не дождусь приезда г. Сабурова, и потому не знаю ничего о своей будущности. Прощай! Расписывать нічого: трудись, раб, а будущее в руці Господа. А по пословице: на Бога надейся, а сам не плошай. Обнимаю тебя много раз.

Твой М. Щепкин.

Батюшка просит Вас самих сделать адрес на письме Кокореву.

А. Щепкин.

12 декабря.

315. М. В. Максимович до Т. Г. Шевченка

21 грудня 1858. Михайлова Гора

21 декабря

1858-го. М[ихайлова] Г[ора].

Дякую Вам дуже за Ваш дорогий привіт ко мне, я очень обрадовалась, когда получила Ваше письмецо и, прочитавши, узнала, что Вы, слава Богу, здоровы; спасибі Вам за гарний Ваш «Сон» і за Вашу память обо мне; я думала, что Вы совсем меня забыли, а я об Вас часто думаю, що якби мені для Вас найти гарну і моторну добру дівчину к Вашому приїзду, буду шукать і выглядывать, а Вы до нас приезжайте, і тоді побачите самі, яка Вам дівчина приглянеться: у нас все гарні; Ви думали, що я і забула, чого Ви мене просили, а я зовсім і не забула, думаю, якби мені Бог поміг Вам найти гарну квіточку для нашого любимого і гарного українця; а тепер поздравляю Вас с праздником Рождеством Христовым, а также и с наступающим Новым годом, и желаю Вам от щирого своего сердца счастья, здоровья и успеха [в] Ваших занятиях; и дай Бог, чтобы в этом годе все наши желания [и]сполнились, о чем мы с Вами говорили, я бы от души желала, глядіть же, приезжайте до нас, будемо Вас ждать. Ще раз дякую за дуже гарний «Сон» і за пам’ять Вашу; прощайте, наш добрий і любимий земляче, желаю Вам ще раз от щирого сердца своего всего лучшего в мире; и прошу не забывать любящей Вас землячки Вашей

Маруси Максимович.

316. Т. Г. Шевченка до куратора Петербурзької шкільної округи I. Д. Делянова

23 грудня 1858. С.-Петербург

Его превосходительству господину попечителю

С.-Петербургского учебного округа,

тайному советнику и кавалеру

Ивану Давидовичу Делянову

Художника, отставного рядового

Тараса Григорьева, сына Шевченка

Получив высочайшее соизволение для проживания в столице, но нуждаясь в дневном пропитании, покорно прошу ваше превосходительство дозволить мне новое издание моих сочинений, напечатанных в царствование почившего в Бозе государя императора Николая I, под заглавием «Кобзарь» и «Гайдамаки», которых экземпляр при сем прилагается. Так как обе эти книжки составляют библиографическую редкость, то позвольте просить, по миновании в них надобности, возвратить их мне.

Тарас Шевченко.

23 декабря 1858 г.

С.-Петербург

317. Т. Г. Шевченка до В. Ф. Адлерберга

26 грудня 1858. С.-Петербург

Ваше сиятельство, милостивый государь Владимир Федорович!

Значительная часть петербургской публики, пораженная горькой вестью, что мистер Айра Олдридж более не ангажирован Дирекцией театров, имеет честь прибегнуть к вашему сиятельству с утешительной надеждой, что ваше высокое и благотворное покровительство искусству, столько известное, дарует нам отраду быть свидетелями продолжения представлений Айра Олдриджа на нашей сцене.

С глубочайшим почтением имеем честь быть вашего сиятельства покорнейшие слуги

Графиня Анастасия Толстая

Надворный советник Академии К. Ухтомский

………………………………………

Т. Шевченко.

26 декабря 1858 г.

318. В. О. Кокорєва до Т. Г. Шевченка

26 грудня 1858. С.-Петербург

Милостивый государь!

Прилагаю сто рублей и извиняюсь в медленности, которая произошла от болезни моей.

Когда Вы оправитесь, доставьте, пожалуйста, удовольствие познакомиться с Вами.

Примите уверение в душевном уважении.

В. Кокорев.

26 дек[абря]

СПб.

В Бассейной,

собственный дом.

319. А. I. Толстої до Т. Г. Шевченка

30 грудня 1858. С.-Петербург

Пожалуйста, Тарас Григорьевич, приходите завтра. От 7 до 10 будет у нас Олдридж и будет читать. Прошу Вас съездить к Кулишу и передать ему мое приглашение. Да нельзя ли пригласить и Александру Ивановну и Семена Степановича. Да смотрите же, устройте это.

Ваша Толстая.

Вторник,

30 декабря.

На четвертій сторінці:

Тарасу Григорьевичу

Шевченке

320. С. Хлебовського до Т. Г. Шевченка

1858. С.-Петербург

Bądź tak dobry, kochany Tarasie, przyszlij mi mój menekin, gdyż mi jest konecznie potrzebny i niemam teraz żadnego, wszystkie odemnie poodbierali.

Szanujący Cię

S. Chlebowski^[6].

1859

321. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка

17 січня 1859. С.-Петербург

Батьку отамане кошовий

і мій єдиний друже!

Треба б було мені на тебе сердиться, та ні, розсердься ти перше на мене. Розсердься ти на мене за те, що я вторік ще аж у апрілі місяці получив твоє письмо ласкаве од М. М. Лазаревського та не промовив тобі й півслова й досі. Хоч би подякував за ті 10-ть карбованців, що ти во ім’я моє дав якомусь моєму братові Петрові Шевченку. Спасибі тобі, мій друже єдиний! У мене єсть брати Микита й Йосип, а Петра нема. Бог його знає, відкіля він узявся? Та дарма! Нехай собі здоровий буде. А ти здоровий і багатий. Не сердься ж на мене, мій друже єдиний, що я й досі до тебе не написав хоч на клаптику паперу. Якби сказать, що ніколи було, то таке слово смерділо б брехнею, а я не пошлю тобі смердячого слова.

А тепер я захожусь сердиться на тебе, отамане, наш батьку кошовий! Мабуть, ти давно в землях християнських не бував і доброї мови християнської не чував, що зовеш мене закадишним другом. Чи ж чути було коли-небудь меж християнами таке бридке, паскудне слово? Мабуть, ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? Та дарма! Зови, як знаєш, тілько не забувай твого искреннего

Т. Шевченка.

17 января 1859 года.

С.-Петербург.

У нас тут складається «Хата», то чи нема часом у тебе якої доброї деревини на крокву або й сволок. Як є, то присилай її на ім’я П. А. Куліша або в Академію художеств Т. Г. Шевченку. Поцілуй тричі за мене свою стару і своїх діточок.

Не сердься на мене, мій друже єдиний, що я тобі пишу так небагато. Я ще й досі не відпочив після тії проклятої неволі. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два.

Чи ти читав «Оповідання» Марка Вовчка? Як не читав, то я пришлю тобі.

322. Т. Г. Шевченка до М. Я. Макарова

7 лютого 1859. С.-Петербург

Дознайтесь, будьте ласкаві, чи буде дома завтра ввечері Варвара Яковлевна. Якщо буде, то і я до неї прибуду з І. С. Тургенєвим. І ви прибувайте, як матимете час. Оставайтеся здорові та не забудьте завтра вранці оповістить мене, искреннего вашого

Т. Шевченка.

7 февраля.

На звороті:

Высокоблагородному

Николаю Яковлевичу

Макарову.

323. Т. Г. Шевченка до М. В. Максимович

25 березня 1859. С.-Петербург

25 марта 1859.

Сьогодня був я у Александры Михайловны. Вона мені показувала ваше последнее письмо до неї. Спасибі вам, моє серденько, що ви мене згадуєте і не забуваєте моєї просьби. Спасибі вам ще раз і ще раз. Як Бог поможе мені до мая місяця кончить мої діла з цензурою, то насиплю повну кишеню грошей та й чкурну через Москву прямо на Михайлову гору. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається. Та вже нехай як буде, так і буде, а я хоч без грошей придибаю-таки до вас сим літом, та як Бог та ви поможете, то, може, й одружуся. Якби-то так сталося, дуже добре було б. Аж страх обісіло вже мені бурлакувати. На сей раз посилаю вам свій портрет, тілько ви його не показуйте моїй молодій, а то злякається. Оставайтеся здорові, нехай вам Бог помага на все добре. Згадуйте інколи искреннего вашого Т. Шевченка.

Передайте моїй будущій молодій княгині оцю невеличку і не весільну пісеньку:

 
Якби мені черевики,
То пішла б я на музики…
Горенько моє!
Черевиків немає,
А музика грає, грає,
Жалю завдає!
Ой піду я боса полем,
Пошукаю свою долю:
Доленько моя!
Глянь на мене, чорнобриву,
Моя доле неправдива,
Безталанна я!
Дівчаточка на музиках
У червоних черевиках —
Я світом нужý…
Без розкоші, без любові
Зношу свої чорні брови —
У наймах зношу!..
 

От вам і друга невеличка:

 
Якби мені, мамо, намисто,
То пішла б я завтра на місто;
А на місті, мамо, на місті
Грає, мамо, музика троїста,
А дівчата з парубками
Лицяються… Мамо! Мамо!
Безталанна я!
Ой піду я Богу помолюся,
Та піду я у найми наймуся,
Та куплю я, мамо, черевики,
Та найму я троїсті музики:
Нехай люди не здивують,
Як я, мамо, потанцюю…
Доленько моя!
Не дай мені вік дівувати,
Коси мої плести, заплітати,
Бровенята дома зносити,
В самотині віку дожити.
А поки я заробляю,
Чорні брови полиняють.
Безталанна я!
 

Поздоровляю вас з святим Великоднем!

Фотограф збрехав, не приніс мені портрета. Нехай до другого разу. А на сей раз скажіте їй, що я лисий і сивоусий, то вона, сердешна, і так злякається.

Як буде ласка написать до мене, то напишіть усе гарненько і дрібненько, та й адресуйте в С.-Петербург, в Академию художеств, такому-то, цебто мені.