Цитаты из книги «Intermezzo»

(Я себе ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої iстоти. Невже се значить, що менi вже бракує товариства людей?)

Ходиш мiж людьми, як мiж вовками. Одно – стережешся. Скрiзь настороженi вуха, скрiзь простягненi руки. Бiдний в убогого тягне сорочку iз плоту, сусiд в сусiда, батько у сина.«Мiж людьми, як мiж вовками».

Глибокий психологізм, метафоричність, акцент на почуттях – неодмінні характеристики творчої манери автора.

Михайло Михайлович Коцюбинський (1864—1913) Народився 17 вересня 1864 р. у  місті Вінниця у родині дрібного службовця. З 1875 р. навчався у Барській початковій школі, потім – у Шаргородському духовному училищі. Під час навчання з особливою цікавістю знайомився з творчістю Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Генріха Гейне, Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна. Працював приватним учителем, чиновником земської управи у Чернігові. До української літератури увійшов як представник мистецького напряму ім

Прощайте. Йду помiж люди. Душа готова, струни тугi, наладженi, вона вже грає… Вересень 1908 р.

Не знаю, яким я йому здався, але крiзь нього я раптом побачив купу чорних солом'яних стрiх, затертих нивами, дiвчат у хмарi пилу, що вертають з чужої роботи, брудних, негар

Як вони оте роблять, цiкавий я знати? Б'ють дзьобами в золото сонця? Грають на його промiннях, наче на струнах? Сiють пiсню на дрiбне сито i засiвають нею поля?

Тепер я можу спокiйно спати, твої мiцнi стiни стануть мiж мною i цiлим свiтом. На добранiч вам, ниви. Й тобi, зозуле. Я знаю, завтра з ранiшнiм сонцем влетить до мене в хату твоє жiноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» I зразу дасть менi настрiй привiт твiй, моя найближча приятелько.

Над всiм панує тiльки ритмiчний, стриманий шум, спокiйний, певний у собi, як живчик вiчностi. Як крила тих вiтрякiв, що чорнiють над полем: байдужно i безупинно роблять в повiтрi круг, немов говорять: так буде вiчно… так буде вiчно… in saecula saeculorum… in saecula saeculorum…

Хто дасть менi втiху бути самотнiм? Смерть? Сон?