Цитаты из книг автора «Марко Вовчок»

— А ти що думала? Як у свiтi жити? Як служити? Як вислужитись? Тебе б'ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стiй, не моргни!.. I! Крий, боже!

кому, каже, весiлля, а курцi — смерть!

Хоче вiн води напитись, — вона: — Не пийте, не пийте! — Чому? — Я не хочу! Не пийте! — Та коли ж я хочу пити! — А я не хочу! Чуєте? Не хочу!

склянку води вiзьме, то й там любує, яка вона хороша

Журбою поле не перейдеш, та й од долi не втечеш.

Стара панi була не що, сумирна собi, — може, тому, що вже благенька була, ледве ноги волочила, а заговорить — тiльки шам-шам, одразу й не розбереш;

То одна моргне бровою, а друга їй одморгує; то прив'яжуть тую до стiльчика косою; iнша зскочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб панi не почула,

Батька-матерi не зазнаю: сиротою зросла я, при чужинi, у людях.

З кантонiстiв! — одказав похмуро москаль. — 3 тих, коли чули, що нас у холеру поменшало. Роду нема, не знав i не знаю.

Такий вiн був тихий, звичайний, до кожного привiтний, — i на панича не походив!.. А як з нею спiзнався? Вже давненько панночки приїжджi переносили, що який-то вже там лiкар полковий хороший: i брови йому чорнi, i уста рум'янi, i станом високий, — така вже краса, що й не сказати! Тiльки що гордий дуже, — на жодну не погляне, не заговорить, хоч там як до його не заходь…