Цитаты из книги «Моральні листи до Луцилія. Том I»

Чому ніхто не признається в своїх вадах? Тому що тоне в них і зараз.

що таке свобода? Не бути рабом ні у обставин, ні у неминучості, ні у випадку; поставити фортуну на одну сходинку з собою; а вона, тільки я зрозумію, що можу більше неї, виявиться безсилою наді мною. Навіщо мені нести її ярмо, якщо смерть – в моїх руках?

Сліпі просять поводиря, а ми блукаємо без вожатого і говоримо

Минуле перебуває в одному місці, видне оком, єдине і непорушне, і все падає в його глибину.

Для одного кожна людина все одно, що друг, для іншого друг не все одно, що кожна людина; перший заводить дружбу заради себе, другий заради друга.

Сторожів до нас приставила не наша гордість, а наша соромливість.

Ніхто не відчуває втрати, – про неї тільки думають. Хто зберіг себе, той нічого не втратив, та чи багатьом вдається зберегти себе?

Є перерва, загибелі немає. І смерть, яку ми зі страхом відкидаємо, перериває, а не припиняє життя.

Щастя – річ неспокійна: воно саме собі не дає ні спочинку, ні термінів і на багато ладів тривожить наш розум.

Поспішай же до мене, та перш за все – до себе самого. Вдосконалюйся і понад усе турбуйся про те, щоб бути вірним самому собі.