Цитаты из книги «Моральні листи до Луцилія. Том I»

Я не дивуюсь тому, що все дурне переслідує нас з дитинства: бо ж ми виросли серед батьківських проклять.

«Всі клянуться, що я син Юпітера, але ця рана всім розголошує, що я людина».

Багато що зв’язує нам руки, багато що нас ослабляє; ми давно зав’язли у вадах, і відмитися нелегко: бо ми не тільки забруднені, але й заражені.

Слабий і боягузливий той, хто помирає через біль;

Геракліт: «Ми і входимо, і не входимо двічі в один і той же потік».

Ось до чого сліпий страх: він бачить не результат, а тільки знаряддя.

Немає мирного спокою, окрім того, який дарується нам розумом: ніч не прибирає наші турботи, а посилює їх відчуття і замінює одні тривоги іншими.

По-моєму, голос заважає більше ніж шум, тому що відволікає душу, тоді як шум тільки наповнює слух і б’є по вухах.

ми думаємо, що смерть буде попереду, а вона і буде, і була. Те, що було до нас, – та ж смерть. Чи не все одно, що перестати бути, що не починатися? Бо і тут і там – результат один: небуття.

при людській слабкості мати безстрашшя бога!