Цитаты из книги «Бог завжди подорожує інкогніто»

Так, я також певен, що ніхто з-поміж нас не може змінити світ. Але принаймні треба не опускати руки, не відмовлятися від того, у що віриш, не зраджувати свої цінності. Інакше майбутнє буде дуже сумним.

Треба тобі сказати одну очевидну річ: знаєш, ти нездатний змінити світ.

Мені треба робити дещо, що іде на користь іншим, навіть якщо глобально нічого не зміниться, — вів далі я. Я хочу лягати спати ввечері й усвідомлювати, що день минув із користю, що і я заклав свій камінь у стіну.

Знаєш, кожен вільний дивитися на життя, як на площу, засіяну пастками, які треба оминати, або ж як на майданчик для ігор, де в кожному закутку є якийсь цікавий досвід, який збагачує.

Правда в тому, що ти не насмілюєшся їй сказати. Ти боїшся суперечити, щоб отримати потрібне. Ти боїшся, що вона сприйме тебе як вибагливого, неприємного, що ти їй не сподобаєшся. Ти боїшся роздратування інших покупців у черзі.

Штовхати — означає стояти на своїй позиції та тиснути на іншого. Тягнути — означає стати на позицію іншого й потроху вести за собою на свою. Як бачиш, ми постійно говоримо про філософію синхронізації. Знову ж таки входимо у світ іншого — цього разу щоб провести зміни. Але відправний пункт незмінний: ти йдеш до нього.

поставиш себе на місце тої людини, щоб відчути те саме, що й вона, і побачити світ її очима. І тоді, якщо твоє бажання щире, синхронізація пози стане невеличкою магією, фінальним штрихом, який допоможе тобі встановити контакт, якісний стосунок, який інший захоче зберегти — і це виявиться в тому, що він несвідомо почне повторювати твої рухи

Реально ніхто не змінить твоє життя, крім тебе самого. Тому й треба опанувати себе

нього всі, хто не захоплювався ним, обов’язково заздрили.

Хоча в нашій поведінці нічого не змінилося — у цьому місці, яке і мене самого довго вибивало з колії, вони почувалися ні в сих ні в тих. Вони дивилися на нас інакше, із наших розмов зникли безпосередність і теп­лота. Стосунки охляли, стали холодними й відстороненими. Вони знали, що ми багаті, і безсоромно просили про фінансову допомогу, у якій ми не вміли їм відмовити. Скінчилося тим, що з розряду друзів ми перейшли в розряд банкірів... А інші, навпаки, усіляко домагалися нашої дружби, але ми відчували: насамперед ними рухає бажання похвалитися де-небудь, що вони в нас бувають. Багатство притягує до себе кар’єристів і хвальків. Поступово ми навчилися не звертати на це уваги, а потім і зовсім стали відлюдниками.