Цитаты из книги «Бог завжди подорожує інкогніто»

коли ти йдеш життям, обходячи здалеку все, що тебе лякає, — ти не можеш побачити, що більшість тих лячних речей вигадані твоїм же розумом. Єдиний спосіб перевірити, правдиві чи хибні підстави для страху, — це підійти й перевірити на практиці! Іноді корисно опанувати себе, можливо, навіть силкувати себе зробити щось, що мало завдати болю, — і, таким чином, дати собі шанс усвідомити, що ти дещо помилявся.

Не встигнеш озирнутися... От же ж компанія тупаків...

— Якщо хтось дорікає несправедливо, у жодному разі не можна виправдовуватися — так ви підтверджуєте його слова!

Таке вже життя: рідко вчасно усвідомлюєш, що складнощі несуть приховану функцію вести нас до зростання. І у відьмах розкриваються янголи, аби принести нам чудові дарунки, загорнуті в непривабливу упаковку.

скажу? — Що? — Ти й так це робиш, ненавмисне... — Зовсім ні! — Запевняю, що так. — Побачимо ще! Я цього не знав п’ять хвилин тому. Він іще ширше посміхнувся. — Із чого ти починаєш, коли хочеш заговорити с дитиною двох-трьох років? — Якось це нечасто мені трапляється... — Згадай останній раз. — Ну... я говорив із сином консьєржки, тижнів зо два тому. Я попросив його розповісти, що він робив удень у дитячому садочку. Що довше я відповідав Дюбрею, то краще починав розуміти, що це була дивовижна правда, яка ще була свіжою в пам’яті: щоб говорити з маленьким Марко, я присів, аби бути на одному рівні з ним, почав говорити дуже простими словами та голосом, щоб він краще мене зрозумів. Природно.

Щоб вийти з мороку, треба зануритися в морок.