Зокрема, за згадуваним вже К. Поланьї, суто економічні мотиви виробничої діяльності людини існують лише в умовах ринкової економіки. Для найманих працівників ХІХ ст. основний мотив – це страх голоду, якого можна уникнути, отримавши заробітну плату, а для власників капіталу, підприємців – прагнення отримати прибуток. Однак, «економіка людини», на думку Поланьї [15, с. 18], як правило, відбиває її соціальні взаємовідносини, отже, «мотив голоду» «поєднується з іншими сильними мотивами», зокрема мотивами соціальними. В історії людської цивілізації, вважає вчений, «неможливо знайти людину, дії якої були б спрямовані на забезпечення індивідуального інтересу в отриманні матеріальних благ, а скоріше за все ми зіткнемося з тим, що її дії спрямовані на забезпечення її соціального становища, її соціальних домагань, її соціальних активів. Вона цінує матеріальні блага переважно як засоби для досягнення цієї мети» [13, с. 25].

Для ХІХ ст., навіть для першої половини ХХ ст., соціальні мотиви такого роду для більшості людей найманої праці, можливо, й не були першорядними, домінуючими, переважали, мабуть, мотиви, пов’язані саме із розв’язанням небезпеки голоду, злиденності, однак в умовах формування та швидкого розвитку постіндустріального типу економіки й суспільства в країнах Заходу, а згодом і в багатьох інших країнах, соціальні мотиви включення людини в активну трудову діяльність стають усе більш виразними та незаперечними. Саме тому поза дослідженням і без врахування соціальних, позаекономічних мотивів діяльності людини неможливо сьогодні розв’язати ні проблеми сталого економічного розвитку, ні забезпечити його сталий інноваційний характер, отже, неможливо остаточно позбутися мотиву голоду як важеля впливу на трудову активність працівника. І саме тому думки К. Поланьї з цього приводу стають усе більш актуальними та вимагають подальшого розвитку в політико-економічних дослідженнях.

Усесвітньо відомий економіст-теоретик Йозеф Алоїз Шумпетер у праці «Капіталізм, соціалізм та демократія» (1942) талановито та просто визначив сутність, основні форми та причини результативності економічних мотивів і стимулів виробничої та економічної активності як окремої людини, так і фірм, організацій тощо в ринковій господарській системі. Він вважав, що мотиви капіталістичного суспільства неперевершені за простотою та силою, оскільки:

1) у буржуазному суспільстві, яке має чисто економічну форму, нагороди та покарання вимірюються в грошах. Піднятися вгору чи опуститися вниз означає те саме, що заробити чи втратити гроші;

2) така система мотивів неперевершена у простоті та силі, оскільки «обіцянки дати багатство і погрози принести злидні використовуються з жорстокою акуратністю»;

3) адреси обіцянок – здібності, енергія та надзвичайна працездатність;

4) захоплюючі виграші, значно більші, ніж це необхідно, щоб збудити відповідне зусилля, стимулюють значно ефективніше, ніж рівномірніший, справедливіший розподіл, активність переважної більшості ділових людей, які одержують дуже скромну винагороду (або нічого, або менше, ніж нічого);

5) погрози адресуються некомпетентності, однак «невдача загрожує багатьом здібним людям, а то й руйнує їхні задуми, підганяючи в такий спосіб кожного ефективніше, ніж це зробила б урівноваженіша, «справедливіша» система покарань. Як діловий успіх, так і ділова невдача спрацьовують ідеально. Вони невмолимі;

6) методи соціального відбору в капіталістичній системі, на відміну від соціалістичного ладу (де неспроможність таких методів, на думку автора, є однією з найгостріших проблем), вдало розв’язують проблему гарантування ефективної роботи вибраної особи: «здебільшого людина, яка піднімається до рівня класу бізнесменів, а потім робить кар’єру в його межах, є здібним бізнесменом і, мабуть, підніметься так високо, як дозволять її здібності, просто тому, що в цій системі піднятися до певного становища й успішно утримуватися на ньому – загалом одне й те саме» [19, с. 99 – 101].

Водночас, визнаючи, що суспільний устрій буржуазного суспільства відзначається незвичайною ефективністю, тобто глибоко розуміючи суть та переваги економічної системи капіталізму, ступінь ефективності функціонування механізму по залученню та використанню всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку, задоволення матеріальних потреб, Й. А. Шумпетер вважав, що капіталістичний процес сам відсуває на задній план усі ті інституції (зокрема, інституції власності та вільного укладання контрактів), які виражали потреби та методи справді «приватної» економічної діяльності.

Отже, сучасні потреби економічного та суспільного життя значно трансформують характер, зміст і структуру системи мотивації до праці, взагалі будь-яких форм економічної діяльності. Сьогодні для активізації такої діяльності виявляється вже недостатньо лише економічних важелів впливу, які Й. А. Шумпетер вважав «неперевершеними за простотою та силою», оскільки «заохочення та покарання вимірюються у грошах». В умовах НТР стрімке зростання та розвиток потреб виробництва і людини поглибили процес розмежування «потреб організму» та «потреб особистості» у напрямку домінування останніх [6, с. 35], викликавши до життя якісно нову модель внутрішніх чинників, які зумовлюють і спрямовують діяльність людини, колективу, суспільства на досягнення певних цілей.

Концептуальні засади нової моделі мотивації сформулював один із класиків теорії державного управління Абрахам Маслоу: «наріжним каменем теорії мотивації повинна бути цілісність організму, тобто цілісність усієї системи потреб та інтересів людини, отже, гармонізація її стосунків із іншими суб’єктами економічної та соціальної діяльності». У центрі ж уваги теорії мотивації «повинна бути людина, а не тварина», тобто «будьяка фізіологічна потреба відкидається в якості центрального пункту або моделі для повністю сформованої теорії мотивації» [10, с. 148 – 149]. Водночас, як зазначають дослідники, «саме спосіб задоволення потреб є однією з головних характеристик економічного ладу. І саме у питанні про методи досягнення цієї кінцевої мети особливо розходяться економічні вчення» [4, с. 222 – 223].

Як бачимо, процес задоволення потреб людини, суспільства, держави пов’язаний із надзвичайно складним процесом виявлення та узгодження інтересів, у якому задоволення суто економічних інтересів неможливе поза реалізацією інтересів соціальних, духовних, політичних тощо. За цих умов дослідження сутності, функцій та напрямів трансформації економічних потреб, інтересів, системи мотивації економічної та виробничої діяльності людини, бізнесу, суспільства складає один із наріжних каменів предмета економічної науки на всіх історичних етапах її розвитку.

Водночас предметом економічної науки є не лише загальні економічні закони розвитку виробництва, не лише система потреб, інтересів, мотивів і стимулів економічної діяльності, а й економічні відносини, соціальні умови функціонування економіки, які формують способи та методи задоволення потреб та інтересів як окремої людини, так і усіх основних соціальних груп, бізнесу, суспільства, держави. Саме характер економічних та соціальних відносин, що складаються у суспільстві, у поєднанні з певним технологічним способом виробництва визначає умови, можливості, форми та результати суспільного виробництва, принципи розподілу створеної сукупності продуктів і послуг між усіма учасниками виробничого процесу та економічної діяльності, отже, рівень і якість задоволення потреб та інтересів суб’єктів господарювання, усіх членів суспільства. Адже відповіді на питання: кому належать основні фактори виробництва матеріальних і нематеріальних благ і послуг, яким чином, на яких засадах і принципах співпрацюють власники цих факторів з найманими працівниками, які мотиви та стимули цієї співпраці, врешті-решт, як розподіляються створені у виробничому процесі блага між учасниками виробництва, іншими членами суспільства, які умови та чинники забезпечують найбільш раціональне та ефективне використання обмежених у кожний даний період ресурсів (природних, матеріальних, фінансових, людських) – можна отримати, лише дослідивши усю сукупність усталених зв’язків між суб’єктами економічної діяльності на певному історичному етапі життєвого циклу певної економічної системи та суспільства. Саме у цьому і полягає головне завдання економічної науки, її функція та призначення, оскільки, лише зрозумівши принципи, закони руху економічних систем, мотиви економічної діяльності людини та суспільства, можна визначити реалістичні цілі економічної політики держави, сформувати концептуальну модель економічного розвитку, реалізація якої сприяла б максимально повному задоволенню потреб і гармонізації економічних інтересів усіх основних суб’єктів економічного життя.