Цитаты из книг автора «Галина Вдовиченко»

Сходи на цвинтар спогадів і занеси їй ці жовті квіти.

Насправді всі найважливіші складові щастя дуже прості та банальні: нехай маленька, але родина, здоров’я рідних людей, дім, де тебе чекають і розуміють, затишок на душі, гармонія у сприйнятті світу, доброзичливий погляд на життя, прагнення бачити у людях насамперед світло й добро, відкритість до оточення, щирість і віра у те, що навіть горе та труднощі – тимчасові.

Головне те, що у людини в душі, а не те, що вважається щастям усіма.

Люди дорослішають, і їхні почуття змінюються. Вперше, певно, закохуються саме так, ніби впадають у лихоманку… А потім одужують, уже мають імунітет і зрілі почування.

Хто сказав, що таке щастя – не справжнє? Головне те, що у людини в душі, а не те, що вважається щастям усіма. Жити без кохання – ще не кінець світу, а лише можливість смакувати спокійний плин днів, ловити відчуття маленьких насолод і знаходити радість у звичайному.

«Якби могутність людини була найбільшим, що є у світі, то було б дуже сумно

Не втримавшись, Богдан так сильно стиснув її в обіймах, що їй аж боляче стало, проте Леся відчула не так біль, як шалений захват від того, що він саме так міцно, боляче, до знемоги гаряче її обіймає. Підняла обличчя вгору, подивилася на його губи і відчула, що їй до божевілля сильно хочеться цілуватися саме з цим і з жодним іншим, окрім нього, чоловіком. Ще щось подумати не встигла, бо Богдан нахилився, торкнувся неквапним поцілунком спочатку її скроні, тоді кутика вуст, ніби випробовуючи її терпіння, тоді раптом розтулив її губи своїми губами та язиком, і Леся загубилася у відчутті гострої насолоди від глибокого поцілунку.