Мій перший рік

Хочу коротко розповісти про те, як я опинився в масонстві і що змінилося в моєму житті після обряду ініціації.

Вірогідно, як і 90 % всіх італійців, коли я вперше почув про масонство, в країні вирував скандал навколо ложі P-2.

Майже все було зрозуміло – і кримінальний план ложі, і її політичний вплив. Зрозуміло було все, крім одного: що значить масонство? Що це таке?

Почав збирати інформацію. Інтернету тоді не було, тому початок мого пошуку був дуже складним. Я зіткнувся з книгами та метеріалами, які жодного стосунку до масонства не мали і були написані людьми, які жодного живого масона в житті не бачили.

Видертись з цих джунглів було дуже важко, якщо взагалі можливо. Отже, я вирішив звернутися до офіційних джерел. Мова їх документів була незрозумілою для мене, тоді профана, оскільки я, як і всі профани, був навчений та призвичаєний сприймати тексти через буквальну, а не алегоричну інтерпретацію.

Одного дня Велика Ложа Італії (La Gran Loggia d’Italia degli ALAM (Antichi Liberi Accettati Muratori) зв’язалася зі мною.

Мене запросили до однієї з лож. Того дня я вперше побачив традиційну масонську чорно-білу підлогу. Тоді я ще нічого не знав про її символічне значення, але, спостерігаючи за поведінкою масонів, які мене люб’язно приймали, відчув, що це місце було для них особливо важливим…

Прийшов той день, коли мені знову подзвонили. Ми домовилися про першу зустріч. Яким же було моє здивування, коли побачив людину, яка призначила мені зустріч. Він був точно таким, яким я уявляв собі справжнього масона. Пізніше зустрівся і з іншими представниками цієї ложі. Найпершу спільну рису, яку зауважив, характерна для них всіх: жоден з них не намагався мене в чомусь переконати, жоден з них не пропагував Орден – вони хотіли дізнатися мою думку про Братство! І тоді я зрозумів: якщо саме це і є масонство, я хочу бути його частиною! Саме тоді стався той момент, коли я абсолютно, без жодного сумніву зрозумів, як я хотів вступити до Братства…

Прийшов день і так званої «сліпої» співбесіди. Думки мої знову переплуталися. Ця співбесіда мала цілком інший характер, ніж усі попередні. Я був наляканий. Більш за все страшився, що мені відмовлять в прийомі із-за того, що я ніколи не був віруючою людиною, хоча і виростав в суцільно католицькій країні. Натомість завжди вірив в існування якоїсь вищої сили, яка впливає на все, що спостерігаємо навколо…

Ця співбесіда не спростувала, але і не підтвердила моїх побоювань, але лише відтермінувало їх…

Нарешті отримав, як профан, останній дзвінок… Відчував всередині якийсь дивний вихор, був радий, але переживав можливу перспективу непорозуміння, невдачі…

Вже початок церемонії ініціації дав мені контрастні, протилежні сигнали: біль від меча – але рука невидимого брата була завжди поруч: завжди готова провести мене через чуттєву та розумову сліпоту…

І ось настав довгоочікуваний момент – я був удостоєний честі вперше побачити обличчя моїх братів, подивитись їм в очі. То було почуття, яке важко пояснити, передати словами: якби в той момент я побачив свого найзатятішого ворога, навіть не помітив би його – настільки сильними, бурхливими були мої емоції, стільки позитиву було в моєму серці, в моїй душі. Я відчував їх теплоту так, нібито кожен з них обійняв мене…

Впродовж наступних тижнів зрозумів, що ті слова, які вимовлялися під час церемонії, мають справжню силу безпосередньо впливають на твоє життя, мають великі підтвердження в реальному світі. Адже я, так само як і багато інших людей, занадто часто чув великі слова, які приховували дріб’язкових людей. Саме в тому житті я навчився передбачливості, недовіри до людей. І це все одномоментно було букально знесено, розтоплено теплом моїх братів.

Саме це і є найбільш дивним уроком мого першого масонського року. Отже, що я люблю в масонстві? Насамперед те, що воно приймає різні підходи, поважає всіх, хто поважає масонство. І ці підходи часто-густо знаходяться всередині однієї людини.

Впродовж нашого життя ми самі є протиріччям в собі. Якщо читаємо якусь книгу в 15-річному віці, то вона передає нам одні смисли; перечитаємо в 30 – знайдемо інші, в 50 – ще інші. Саме тоді зрозуміємо, як сильно змінилися послання, яке передає нам цей текст. Саме тому ми повинні приймати і поважати мінливість точок зору інших людей.

Я люблю масонство тому, що в світі не існує іншої спільноти, яка приймала би тебе таким, який ти є незалежно від віри, політичної орієнтації, професії, походження. Немає в світі спільноти, в якій кожен член її, незважаючи на те, що не знає тебе особисто, завжди готовий допомогти тобі всім, чим може. Наприклад, просто поплескати по плечу – часами це має більшу вартість, ніж всі гроші світу.

Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якому допомога надається в тиші, беззвучно, яка не пропагується, не афішується.

Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якій той, хто 5 хвилин перед тим спрямовував свій меч проти тебе, пізнавши в тобі брата, готовий віддати за тебе своє життя.

Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якій ти можеш називати Братом Майстра твоєї Ложі.

Якщо знаєте, де ще можна знайти таке – зголосіться, я хочу це знати, оскільки все, що перерахував вище, вже знайшов.

Рівно рік тому.

Sword // Encyclopedia, II, 749—750

«Меч в лицарстві був ознакою та символом лицарського (дворянського) стану. … Отже, в Тамплієрському Масонстві ми знаходимо, що цей символізм меча був збережений і говорить, що меч, за допомогою якого сучасний лицар був створений, наділений якостями справедливості, стійкості та милості. … В масонстві використання меча як частини масонського убрання обмежується вищими ступенями і ступенями тамплієрськими, коли, очевидно, він носиться як частина лицарського убрання. В символічних градусах його наявність в Ложі крім як символу, категорично заборонено».

Найдавніші релігійні тексти та символи, як джерело масонських праць

З дитинства знаємо, що цивілізації Єгипту та Міжріччя – найдавніші в історії. Разом з тим, цей постулат не дає відповіді на питання, які руйнують світогляд при більш детальному розгляді.

Ось ці питання:

Який справжній вік пірамід і хто їх побудував?

Чому так очевидна схожість розписів храмів Стародавнього Єгипту та Стародавньої Мексики?

Чому не вкладаються у чіткий хронологічний ряд гігантські споруди із найміцніших монолітів Стоунхенджа та загадкових статуй о. Пасхи?

Що нам відомо про походження древньої релігії Бон?

Чому мова Шумера не знаходить ніяких аналогів серед усіх відомих язикових груп, на відміну від інших стародавніх мов, так перемішаних між собою?

Звідки взялась десятинна система обчислення?

Хто передав нам теорему Піфагора задовго до її доказу?

Історія залишила нам ці дивовижні загадки в образах, легендах, символах. Причому саме символи володіють найбільшою інформативністю в плані находження першопочаткового та істинного сенсу джерел людства. Легенди ж детально описують місцезнаходження та культуру цивілізацій, які часом вважаються вигаданими. Адже насправді про Трою та Хеттське царство ми дізналися, відповідно, з «Іліади» Гомера та Ветхого Завіту. Але до тих пір, поки Генріх Шліманн не відкопав Трою саме в тому місці, де вказував автор стародавньої поеми, науковий світ навіть і не розглядав реальність описаних у древніх текстах подій.

Отже, священні тексти стародавніх релігій можуть бути достовірними джерелами історичних знань. І саме там варто шукати зародки символізму, який дійшов до наших часів.

Звернемося до священних книг зороастризму (Авеста), індуїзму (Веди), месоамериканських вірувань (Пополь Вух або книга Народу), які є найдавнішими священними книгами, що дійшли до наших днів, що визнається багатьма провідними вченими сучасності.

Згідно авестійським текстам, предки сучасних людей білої раси пов’язують свою містичну передісторію із сузір’ям Великої Ведмедиці. При цьому особливо виділялися друга від краю «ковша» зірка Міцар і та, що знаходиться поряд з нею, ледь видима неозброєному оку, зірка Алькор (їх розглядали як коня та вершника на ньому).

Найважливішого значення в зороастризмі набуває святість природних стихій (вогонь, вода, повітря та земля), як творінь єдиного Бога і які входять до дев’яти головних основ релігії. Згідно з вченням Авести, Світло є зримим образом Бога в буденному житті. Тому поклоніння світлу завжди було спрямоване на схід. Головним натільним символом прибічників вчення Авести являється зшита з одного куска тканини пов’язка на стегнах, яка нагадує фартух. Головним символом був палаючий вогонь, який ніколи не гасне в храмі, як і у нас, світло свічок, означає початок всіх робіт. Головним моральним правилом було: «Щасливий той, хто бажає щастя іншим».

Ведський хрест існує практично у всіх стародавніх релігіях і культурах. В «Слов’янсько-арійських ведах» старовірів зірка Інглія, яка складається з трьох трикутників, повністю співпадає з Масонською зіркою.

Ведський двоголовий орел, птиця Рухх, – стародавній прадід Масонського орла відбитий на прапорі, який астронавт Базз Олдрин встановив на Місяці.

Великого значення в релігійних схемах Майя, які зображені в епічних переказах Пополь Вух, має символізм Сонця, Місяця, Вогню, Води та Землі. Ритуал «Дім випробовувань» записаний в цих описах майже повністю відповідає втаємниченню першого градуса.

Стародавні релігійні тексти описують життя людей в доісторичний період і подають свою історію походження Землі, людей та катастроф, які спіткали людство. Але в багатьох із них закладені ті паростки символізму та екзотерії, які ми намагаємось пізнати в період наших праць. Стародавні релігійні артефакти підтверджують існування у минулому п’яти стародавніх народів, які мешкали на землі. Звичайно, час, геологічні та кліматичні зміни супроводжувались Великим переселенням народів. Але, кожна з п’яти прадавніх рас Землі внесла свій внесок у загальну культуру людства.

Так, блакитна раса (згідно з Ведами) дала людям систему чисел, а також науковий аналіз. Жовта раса (описана у Пополь Вух) принесла вчення про гармонізацію часу та простору, практику здогадок (мантику). Завдяки чорній расі людство дізналося про тантричні та багато магічних практик. Червона раса дала нам вчення про трансформацію речовини – алхімію та медичні знання. Внесок в культуру людства білої раси, про яку вказується в Авесті, – це вчення про космічний закон, про протистояння світла та темряви та про перемогу світла над темрявою.

Джерелами майже всіх точних наук, які сьогодні відомі людству, являються частиною прадавніх храмових культур. І хто знає, може пізнання символізму стародавніх традицій дасть нам ті знання, які ми втратили споруджуючи матеріалістичний світ.