Розділ 3
Мальта, Таранто, Матапан

3.1. Мальта

Значення цього острова для війни на Середземному морі найкраще відобразив Вінстон Черчилль: «З часів Нельсона Мальта була вірним британським постом, який охороняв вузький і надзвичайно важливий морський коридор через центральну частину Середземного моря. Ніколи ще її стратегічне значення не було настільки великим, як під час останньої війни». Розуміли це й італійці, для яких Мальта була буквально як «більмо на оці». Однак їхні атаки на острів спочатку не були надто результативними. Хоча перші італійські літаки з’явились над Мальтою вже 11 червня 1940 р., до грудня на острів було скинуто лише 283 тонни бомб. Звичайно, вони спричинили жертви і руйнування, однак не могли виключити Мальту з системи військових баз британського Королівського флоту.

Обидві сторони скерували до бою значні сили, що призвело до значної інтенсифікації бойових дій довкола Мальти. Британці намагались за будь-яку ціну утримати острів, а для цього потрібно було забезпечити постійну присутність на ньому потужного авіаційного угрупування. В перші тижні боїв там було лише три літаки-винищувачі, а перекинути додаткові машини можна було лише з авіаносців – Мальта знаходилась поза досяжністю винищувачів з будь-якої з британських берегових баз. Кожна спроба передислокації на острів додаткових літаків перетворювалась у великомасштабну операцію із залученням потужних сил флоту.

Першу спробу посилення винищувального прикриття Мальти, відому як операція «Харрі», британці провели з 31 липня по 2 серпня 1940 р. Авіаносець «Аргус» доставив 12 винищувачів «Харрікейн», які 2 серпня стартували з його палуби і благополучно приземлились на Мальті. Ескорт «Аргуса» складався з чотирьох есмінців, а для його далекого прикриття вийшло в море все з’єднання «Н» – три лінкори, авіаносець «Арк Ройял», три легкі крейсери і вісім есмінців. Крім того, відволікаючий маневр здійснювали кораблі з Александрії – два лінкори й авіаносець «Ігл» під ескортом кількох есмінців. Перелік задіяних сил дозволяє уявити, наскільки великих зусиль потребувала доставка на Мальту лише дюжини винищувачів.

29 серпня британці розпочали чергову велику операцію під кодовою назвою «Хетс». Її головним завданням було переведення з Гібралтару до Александрії нового авіаносця «Ілластрієс». Корабель вийшов в море у складі з’єднання «F», яке включало також лінкор «Веліент» і крейсери ППО «Калькутта» і «Ковентрі». Якби основне завдання реалізувати не вдалось, то «Ілластрієс» мав повернутись до Гібралтару, а його літаки (12 винищувачів «Фулмар» та 22 торпедоносці «Свордфіш») посилили б авіаційне угрупування на Мальті. Операцію забезпечували з’єднання «Н» (лінкор «Рінаун», авіаносець «Арк Ройял», легкий крейсер «Шеффілд» та 13 есмінців); воно ж прикривало і конвой з трьох транспортів, який вирушив на Мальту з Гібралтару. Ці сили вийшли в море на другий день операції, 30 серпня. Літаки з «Арк Ройяла» завдали бомбового удару по невеликому портовому місту Ельмас на Сардинії. Завдяки цьому увага італійської повітряної розвідки зосередилась на західному напрямі, а з’єднання «F» без жодних перешкод змогло пройти Сицилійською протокою. У східній частині Середземного моря його прохід забезпечували основні сили александрійської ескадри. Італійське командування вислало в море основні сили свого флоту – п’ять лінкорів (включаючи найновіші «Літторіо» і «Вітторіо Венето»), 10 крейсерів, 34 есмінці. Однак повітряна розвідка не змогла надати своєчасну й достовірну інформацію про місцезнаходження британських кораблів, і зустріч двох флотів не відбулась. «Ілластрієс» благополучно дістався Александрії, суттєво посиливши британський Середземноморський флот.

Літаки «Ілластрієса» одразу ж включились до бойових дій. Першим успіхом стала атака Бенгазі в ніч на 17 вересня 1940 р., під час якої «Свордфіші» 816-ї ескадрильї потопили міноносець «Бореа» і два транспорти, а літаки 819-ї ескадрильї виставили мінне загородження поблизу порту, на якому підірвались і затонули есмінець «Аквілон» і два невеликих транспорти. В західній частині Середземного моря головну роль тим часом відігравав старий авіаносець «Аргус». Його завданням була доставка винищувачів на рубіж, звідки вони могли долетіти до Мальти. Кожен з цих рейсів супроводжувався виходом у море сильного прикриття зі складу з’єднання «Н», однак далеко не завжди вдавалось досягти цілковитого успіху. Наприклад, у ході операції «Вайт», яка розпочалась 17 листопада 1940 р., з 14 літаків (12 «Харрікейнів» і два «Ск’юа»), які стартували з палуби «Аргуса», до Мальти дістались лише п’ять.

Рубіж 1940/41 року відзначався певним затишшям у бойових діях довкола Мальти. Однак навесні 1941 р. на водах і в повітрі довкола острова знову стало гаряче. Для британського Королівського флоту ключовими завданнями були постійна доставка на Мальту винищувачів (для компенсації втрачених у повітряних боях) та проведення конвоїв із постачанням. У березні 1941 р. пароплав «Парракомб» доставив на острів 21 «Харрікейн». Ще 12 таких же літаків перелетіло 3 квітня з «Аргуса», а 23—27 квітня з «Арк Ройяла». В останньому випадку це були «Харрікейни» нової модифікації – Мк.ІІ, з потужнішими двигунами. Завдяки цьому дислоковані на Мальті винищувальні ескадрильї могли ефективніше протистояти ворожій авіації. Доставку літаків з Великобританії до Гібралтару у квітні-червні 1941 р. забезпечував ще один авіаносець – «Фюрієс». За місяць – з кінця квітня до кінця червня 1941 р. – він здійснив спільно з «Арк Ройялом» три походи в Середземне море. За кожним разом пара авіаносців випускала від 48 до 64 «Харрікейнів», частина з яких летіла на Мальту, а частина – ще далі, до Єгипту. В проміжках між цими походами «Фюрієс» ще встигав «змотатись» до Великобританії за новими літаками. 27 червня «Арк Ройял» почав рейс через усе Середземне море. Під час операції «Рейлвей І» він доставив з Гібралтару на Мальту 21 «Харрікейн», а потім зайшов до Александрії і на зворотному шляху (операція «Рейлвей ІІ») «підкинув» на острів ще 25 винищувачів. Ці операції дозволили створити на Мальті досить сильне угрупування винищувальної авіації. Однак завдання постачання гарнізону й населення острова усім необхідним, як і раніше, лишалось вкрай актуальним. На Мальту морським шляхом доводилось возити буквально все – паливо, боєприпаси, продовольство…

Підводний човен «Рорквел»

Найбільш термінові й важливі вантажі доводилось доставляти підводними човнами, зокрема, великими мінними загороджувачами «Рорквел» і «Кашалот». У кожному з рейсів ці субмарини привозили на острів дві тонни медикаментів та близько 100 тонн авіаційного бензину. Однак це була лише крапля в морі потреб, які обчислювались тисячами й десятками тисяч тонн. Такі обсяги можна було доставити лише великими надводними транспортами під надійним прикриттям з моря та повітря. Це вимагало організації комплексних операцій, кожна з яких передбачала проведення конвоїв як з Гібралтару, так і з Александрії, а також повернення порожніх суден з Мальти. Зокрема, в ході операції «Іксесс» у січні 1941 р. з Гібралтару було без втрат проведено чотири судна, одне з яких доставило на Мальту 12 винищувачів, 4000 тонн боєприпасів і 3000 тонн насіннєвої картоплі, а інші три везли озброєння і техніку британського експедиційного корпусу в Греції і пунктом їхнього призначення був Пірей. Одночасно здійснювалось проведення двох суден з вантажем з Александрії на Мальту і повернення дев’яти порожніх транспортів з Мальти до Александрії. Усі транспорти досягли мети, однак ескортові довелось відбивати несамовиті атаки німецьких пікірувальників та італійських торпедоносців. Після полудня 10 січня авіаносець «Ілластрієс» зазнав удару групи Ju 87, які добились шести прямих влучань бомб. На авіаносці була пошкоджена льотна палуба, виведено з ладу половину озброєння та стерно. Корабель змушений був зайти у Валетту для аварійного ремонту. Атаки літаків продовжувались і наступного дня. Найбільшим успіхом стало пошкодження трьома прямими влучаннями легкого крейсера «Саутгемптон». Пожежу, яка спалахнула на кораблі, приборкати не вдалось, і крейсер довелось добити торпедами з інших британських кораблів.

«Ілластрієс» перебував на Мальті до 23 січня. Незважаючи на неодноразові нальоти ворожих літаків, які прагнули за будь-яку ціну добити авіаносець, сяк-так полатаний корабель ввечері 23 січня залишив острів і за два дні безперешкодно досяг Александрії.

19—23 березня 1941 р. у рамках операції МС-9 британці без втрат провели на Мальту чотири транспорти з Хайфи та Александрії, у квітні були теж без втрат проведені конвойні операції MD.2 і MD.3.

Швидкісний мінний загороджувач «Менксмен»

Наприкінці квітня – у травні 1941 р. британський Королівський флот провів великомасштабну конвойну операцію «Тайгер»/MD.4, яка мала на меті не тільки доставку вантажів на Мальту, але й перекидання підкріплень до Єгипту. Останні зазвичай доставлялись більш безпечним кружним шляхом – довкола Африки. Але з огляду на поразку в Греції становище британських військ в Єгипті було критичним, тому військово-політичне керівництво Великобританії вирішило ризикнути, направивши підкріплення найкоротшим, але небезпечним шляхом. Транспорти й кораблі ескорту на шляху зазнавали атак італійської авіації, однак вони були безрезультатними. Єдина втрата – пароплав «Емпайр Сонг» – була зумовлена підривом на міні. Опівдні 12 травня конвой прибув до Александрії, доставивши 238 танків, 64 винищувачі «Харрікейн» та інші важливі вантажі.

21—24 липня британці здійснили операцію «Сабстенс», під час якої на Мальту було проведено сім транспортних суден і доставлено 65 тисяч тонн вантажів та п’ять тисяч солдат (частину бійців і вантажу боєприпасів везли не транспорти, а бойові кораблі – легкі крейсери «Аретюза», «Единбург» та швидкісний мінний загороджувач «Менксмен»). Прикриття, як зазвичай, забезпечувало з’єднання «Н». Теж як зазвичай кораблі зазнавали інтенсивних атак з повітря. Італійські торпедоносці 23 липня зуміли добитись влучань у легкий крейсер «Манчестер» і есмінець «Фірлесс». «Манчестер» зумів повернутись до Гібралтару, а ось есмінець довелось затопити. Ще один есмінець «Файрдрейк» підірвався на міні, але його вдалось відбуксирувати до Гібралтару. Отримав торпеду і транспорт «Сілвер Стар», однак, незважаючи на ушкодження, він зумів дійти до Мальти. Таким чином, операція «Сабстенс» завершилась повним успіхом. Однак у Гібралтарі ще лишалось 1700 солдат, які не потрапили на Мальту – лайнер «Лінестер», який мав їх везти, напередодні операції «Сабстенс» сів на мілину. Завдання доставки цього контингенту виконали крейсери «Аретюза», «Ерміон» і мінний загороджувач «Менксмен», які у супроводі трьох есмінців вийшли з Гібралтару 31 липня. Під час цього рейсу есмінці «Коссак» і «Маорі» обстріляли аеродром Альгеро на Сицилії, а крейсер «Ерміон» таранним ударом потопив італійську субмарину «Тембієн».

У серпні й першій половині вересня британський флот провів кілька менших операцій. Зокрема, операція «Майнсміт» мала на меті постановку мінного загородження поблизу Ліворно. Її головним учасником був загороджувач «Менксмен», а для його прикриття 22 серпня в море вийшло з’єднання «Н» – лінкор «Нельсон», авіаносець «Арк Ройял», крейсер «Ерміон» та п’ять есмінців. Італійська розвідка на цей раз вчасно повідомила про вихід ворожих кораблів у море, і назустріч їм вирушили основні сили флоту – лінкори «Вітторіо Венето» і «Літторіо», чотири важких і три легких крейсери, 15 есмінців. Однак вони шукали противника на південній схід від Сардинії, а англійські кораблі діяли значно північніше, в Лігурійському морі. «Менксмен» успішно виконав завдання, а літаки з «Арк Ройяла» здійснили наліт на аеродром Тьємпо на Сардинії. Італійський же флот, хоч і розминувся зі з’єднанням «Н», все ж зазнав втрат: важкий крейсер «Больцано» був атакований підводним човном «Тріумф». Торпеда ушкодила корму корабля, і його ледь вдалось відбуксирувати до Мессіни.

9 і 13 вересня під час операцій «Статус І» і «Статус ІІ» авіаносці «Арк Ройял» і «Фюрієс» забезпечили перекидання на Мальту 59 винищувачів.

До жовтня 1941 р. британці провели загалом 13 операцій з постачання Мальти. Під час них на острів перекинули 327 літаків (з них 300 «Харрікейнів»), завдяки чому він був прикритий достатньо ефективним «парасолем» протиповітряної оборони. Протидію італійців мальтійським конвоям не можна визнати надто ефективною: з 31 транспортного судна, відправленого на острів, було потоплене лише одне. Британцям вдалось втримати стратегічно важливу позицію в центрі Середземномор’я, значення якої не переставав підкреслювати В. Черчилль. «Мальта з Єгиптом і Гібралтаром – це лінія оборони єдності Імперії» – такі слова пролунали з його вуст під час одного з виступів у травні 1941 року.