Цитаты из книг автора «Юрий Винничук»

незважаючи на те, що сон – це борня життя зі смертю, це репетиція смерті, під час якої нема страху заснути, а є страх не прокинутися

Сни – це вповзання людини в себе,

Але друг є друг. Хоча друзі поділяються на добрих і поганих. До перших належать ті, що не позичають у мене грошей, а до других ті, які не позичають мені.

хоч на хвилину? Ми ще побачимося? Але коли? І за яких обставин? Але ми мусимо ще хоч раз побачитися, бо, здається, я його знайшов. Я маю трохи спокою для тебе. Може, не багато. Але він увесь для тебе. Будь собою. Залишайся собою. Але не забувай про мене. Щоб не обірвався зв’язок.

Деяких людей, Ґафі, роблять митцями прості речі. Те, як вони живуть свій кожен день.

вже просто страшно, що тебе вважатимуть злидарем. І ти тягнеш на себе все, що комусь може видатися ознакою достатку: блискуче, пишне, кольорове.

Історія кожної людини, так само як і історія народів, не багато значить, якщо її замовчувати.

Із записок Лукаша Гулевича, доктора медицини у місті Львові, писаних 23 березня року Божого 1648-го.

Цікаво, подумав я про Хоткевича. Весь світ — театр. Зброї, ясна річ, не було.

— Ну добре, — боявся я заперечити, — але важко боротися за те, чого не існує в природі. Як боротися за Україну, якої немає? — розпачливо розводив я руками, показуючи на довколишні театральні декорації, старанно мальовані аквареллю. — Вона існує, — сказав мені Павло. — Отут, — приклав він руку мені до грудей. — Де б’ється твоє серце. — І швидко прибрав руку. Я слідом так само приклав руку собі до грудей, дослухаючись до власного серцебиття. Але серце моє не билося.