Цитаты из книг автора «Ярослав Яріш»

усі знали суворий норов свого князя – за те й поважали.

Князь київський не посміхався майже ніколи, тільки при своїх дітях. Коли малеча обсідала йому руки й коліна, князь чувся на сьомому небі від щастя, він найбільше любив дітей. Не те, що його батько. Ярослав пролив багато крові, доки сів на батьківському столі, майже всі брати вже мертві.

хитрий князь Ярослав усюди послухів своїх має.

Господь із ранніх років покарав Ярослава: той довго не міг ходити. І коли б князь мав стати братовбивцею, то ніколи Бог не благословив би його, дивом не поставив би на ноги.

Судислав через послів переказує, що то насправді Ярослав – братовбивця, що замишляє зло і проти Мстислава. Вивідайте правду, донесіть до князя нашого.

Боярин добре знав і Ярослава, і Святополка. Обидва були владолюбні, мудрі, відважні й хитрі, вони навіть батькові своєму – великому Володимиру – коритися не бажали. За кожним із них стояли великі й малі боярські роди, які хотіли бачити їх на великокняжому столі. За Ярослава стояла земля новгородська, а також варяги, за Святополка – король польський. Сила в обох немала, от вони й зійшлися у смертельній січі.

Ярослейф хитрий, як змій, жорстокий, того що каліка зроду. Він ненавидіти вітця свій Вальдемара, завидувати йому. Ярослейф задумати помститися свій отець, скинути його й самому стати конунг. Братів своїх намовляти, але ті не пішли за ним, а тільки проти нього. Тоді Ярослейф побігти з Холмгарда за море, до Швеції, і просити нашого правителя, аби дав йому поміч на отця і братів. Просив руки дочки його, Інгігерди.

За скитницю свою більше дбає, однак в обиду не дає ні купця, ні смерда.

Та наперед самого князя київського спитати треба. Як урече – так і буде.

Князеві з Києва що – аби оброки вчасно приходили. Він не бачить бід людських.