Цитаты из книг автора «Вольтер»

Або мого коханця буде похоронено заживо, або я не гідна буду жити; я не можу дати йому загинути й не можу врятувати його.

Простак робив швидкий поступ у науках і передовсім у науках про людину. Причина такого швидкого поступу його розуму полягала мало не в такій же мірі в його дикунському вихованні, як і в його вдачі. Нічому не вчившись у дитинстві, він не знав і упереджень, його розуміння, не бувши викривлене помилками, лишалося в усій своїй прямоті: він бачив речі такими, які вони є, тимчасом як ідеї, закладені в нас у дитинстві, змушують нас усе життя бачити речі такими, якими вони не є.

По правді, треба їхати до Парижа;

Нарешті пан і панна де Керкабон дізналися з листа, якого написав до Бретані один королівський гвардієць, що якийсь схожий на Простака молодик приїхав увечері до Версаля, але вночі його схопили, і відтоді ніхто нічого про нього не чув.

наприкінці шостого місяця вирішили, що він помер.

знаєте, що я звик говорити те, що думаю, точніше – те, що відчуваю.

Мене спокушає повірити в перевтілення, – говорив він, – бо я сам із тварини перетворився на людину.

З ласки спокутливої благодаті,[50] – відповів Ґордон, – я став янсеністом. Я знав Арнульда й Ніколя;[51] єзуїти переслідували нас. Ми думаємо, що Папа такий самий єпископ, як і інші; от за це отець де Ла Шез, сповідник короля, одержав від нього наказ без жодної судової формальності позбавити мене найдорожчого для людини добра – волі.

Хоч би хто ви були, що маєте жити зі мною вкупі в оцій домовині, будьте певні, я завжди забуду за самого себе, аби тільки полегшити ваші муки в пекельній безодні, куди нас кинено.

старий відлюдник з Пор-Роялю[47] на ім'я Ґордон, що животів там уже два роки.