Цитаты из книг автора «Василь Стус»

І відбіжить її синів невірних потовч-потороччя.

Сомнамбулами бродять щонаймертві.

і за твоїм жалінням заскорузлим,

Пригадуєш? – так ясно починалось, важке подзвіння билось об піддашшя

І обернувшись тінню самонародження

німа рука пограбілих тополь у надвечір'ї)

Страшися поціляння. Проминання — воно підносить.

На помежів'ї присмерку й світання нахарапуджений на тисячу орбіт, імчить румак, надколюючи лід незайманого од віків мовчання. О першого заїзду ліпота!

Утекти б од себе геть світ за-очі, у небачене, нечуте, у немовлене,

і не ламався гострожалий спис, Щоб раювали тонкоспіві верві