Цитаты из книг автора «Василь Стус»

Гарноброва, пожежностанна, снами вимріяна і трачена, зголоднілим поглядом спалена, непокірна, нічна і лячна. Як твоє розпросторилось тіло!

Гарноброва, пожежностанна, снами вимріяна і трачена, зголоднілим поглядом спалена, непокірна, нічна і лячна. Як твоє розпросторилось тіло! Як прозріло мені в імлі!

Вовтузилася петрівчана ніч відвільглий ранок припахав навозом.

Висамітнів день. Висмоктали сили, висотали біль.

Мій вороне, пророче мій, несамовито-синій вороне мій,

Мій вороне, пророче мій, несамовито-синій вороне мій, мій фіолетово-сухий, мій вижарений у віках,

День крутоберегий уклався спати, ніби шарий віл.

Спочили ясні, мов свічі, холодом, як вогнем, применшені і порідшалі з грудневим недобрим днем.

кінських черепів, сивого попелу ритуальних крад,

ніяк не впіймає ув об'єктив півтори хвилини їхньої натренованої радості.