Отзывы на книги автора «Валерій Шевчук»

Одна з найцікавіших книжок, яку я читала в той період, коли закинула її на Лайвліб. Точно пам'ятаю, як не могла відірватися.

Чи варто читати? - ТАК.
Чи шкода часу? - НІ.
Чи шкода грошей? - НІ.
Чи можна відірватися? - НІ.
Чи можна кинути, не дочитавши? - НІ.

Словом, раджу, раджу, раджу!

Одна з тих книжок, до яких не раз поверталася... і ще певне, не раз повернуся.
Вперше вона мені втрапила до рук десь у другому чи третьому класі - я її брала в бібліотеці. Запамятався настрій - світлий сум і обкладинка. Потім перечитувала студенткою. Потім роздобула собі в букіністів цю чудову зелену книжку, з дівчинкоюю на палітурці, знову перечитала.
Як же ж гарно! Це саме ті казки, що зачаровують. І не так сюжетом, як оповіддю. Вони притчево-повчальні, але без нав'язливої дидактики. А ще - в них багато барв, кольорів, запахів, відчуттів.
Навіть не знаю, з чим порівняти її. В моїй особистій добірці "Панна квітів" стоїть біля творів Вінграновського та Близнеця.

Моя улюблена казка в цій збірці - "Чотири сестри".

Прочитала за два дні.
Мені сподобалось.
Ризикну порадити людям.

Мій коротенький асоціативний ряд:

Т - твір
Р - рішення
И

Л - Листок
И
С - Світло
Т - Темрява
К - Квітка
И

З - золото
А - акація

В - віра
І - інтуїція
К - краса
Н - небо
О - озеро
М - містика

Кидайте в мене що завгодно (каміння, капці тощо), але мені ця назва ще із років далекої юності, коли я цю книгу не могла вдень із вогнем знайти, обіцяла щось значно більше, ніж я отримала насправді. Зате я зрозуміла, що означає термін "барокова література" (нагромадження й химерності там більш ніж достатньо). Книзі притаманна особлива чарівність. І хтось, звісно, від неї у захваті. Переплетення вигадного й реального, потойбічного і поцейбічного присутні й створюють містичну атмосферу. Але особисто в мене склалося враження, що ця атмосфера постійно вислизає. Я навіть не можу до ладу це пояснити. Не можу сказати, що роман не сподобався. Просто було нуднувато. Це не вина автора. Варіанти: або це просто не мій жанр і стиль викладу, або я прочитала його запізно, або зарано. Хоча, звичайно, читати варто. Навіть аби просто мати власну думку.

Незвичний мікс реальності та сну, мрії та приреченості. Не знала, що українські письменники вміть ТАК експериментувати. Шевчук настільки в цій книзі заплутав, що просто важко осягнути наприкінці, а де ж насправді дійсність? Як на мене, це найцілісніший роман із прочитаних мною, тут немає нічого зайвого, все органічно переплетено. Мотив свободи і людської закованості в своїх "замках" став для мене найпровіднішим, дуже змахує на сатиру на СРСР. А ще, чомусь дуже пригадався Кафка:)

Якось не пішла мені ця книга. Занадто нудно, не досить цікаво, затягнуто і взагалі моє. Якби не необхідність читати її по програмі, то так би і не осилила. Три абсолютно різні історії, всередині кожної ще часом по кілька історій. Події розгортаються повільно, тягуче, багато самокопання, особливо в першій частині.
Єдине, що прийшлось до вподоби, це образ вчителя Сатановського в третій частині. такий собі скептик-мізантроп, який живе сам по собі, але з часом навіть трішки "еволюціонує".
Кожно книга ще до її прочитання викликає у мене певні асоціації. Обкладинка цієї і назва чомусь вселили в мене надію, що це щось надзвичайно цікаве і інтригуюче. Але не так сталося, як гадалося. Дочитала нарешті та й добре:)