Цитаты из книг автора «Валерій Пекар»

но, адже зеленому і потрібно менше). Зелений світ приходить тільки в багаті місця, де перші потреби задовольнити нескладно, а від інших потреб можна і відмовитися

Зелений світ – це світ гармонії і спільного розвитку, побудований на ідеалах любові та взаєморозуміння. Це світ гуманізму, турботи і духовності. Даровані згори правила тут не потрібні – якщо люди хочуть гармонії, вони домовляться. Тут немає місця наживі та егоїзму. Основні цінності тут – не влада, не гроші, не порядок, а гармонія і взаємини.

помаранчевій сім’ї діти – у центрі уваги, їхньому розвитку надається велике значення, від них очікується, що вони перевершать батьків і досягнуть більшого. Помаранчевий – ідеал західної цивілізації та мета виховання. Успіх у помаранчевому світі легко вимірюється за правилом «хто зібрав більше фішок (грошей, нагород, відзнак тощо), той і переміг». Помаранчевий мислить стратегічно, але часом потребує швидких перемог, а часом може намагатися досягти свого за будь-яку ціну, і тому у цьому світі часто зустрічаються надмірна експлуатація себе й інших та виснаження ресурсів. Типова організація помаранчевого світу – корпорація, що має складну структуру та керується людьми, які просунулися вперед завдяки заслугам. Навіть держава помаранчевого світу являє собою корпорацію – такі собі USA Inc. або Deutschland AG. Помаранчевий світ перетворює на свою подобу все, до чого

ож світ науки і масової культури. Цей світ нам добре знайомий. Науково-технічний прогрес – завоювання помаранчевого світу. Інший його винахід – мода, яка надає видимі критерії «відповідності» прийнятим стандартам успіху.

ма, ніж як відхилення). Помаранчевий світ – це безліч стежок, що розбігаються на всі боки, і кожна з них вабить та обіцяє можливості.

Часто можна почути таку фразу, звернену до керівника: «Перестань керувати людьми! Поки ти продовжуєш керувати людьми, ти ніколи не зможеш керувати процесами».

червоного «сильному кращий шматок», для синього «знай, цвіркуне, свій причіпок», для помаранчевого «кожному по заслузі», для зеленого «рівний доступ до можливостей, всі щасливі».

«Вертикальні» поняття набагато цікавіші. Вони пронизують усю спіраль, істотно змінюючи свою суть на різних «поверхах» буття. Візьмемо, наприклад, поняття справедливість. Для фіолетового це «ти мені – я тобі, а чужинцям нічого», для

довіряючи й, отже, не делегуючи; заохочуючи і караючи співробітників на підставі власних вражень тощо

Багато молодих компаній не можуть його подолати, застрягаючи в так званій Пастці засновника – коли компанія переросла свого засновника. У термінах інтегральної динаміки, червона культура себе вичерпала, а іншої культури засновник не знає. Він продовжує керувати компанією «по-червоному»: авторитарно, самостійно приймаючи всі важливі рішення на підставі власної оцінки ситуації; нікому не