Цитаты из книг автора «Валерій Пекар»

Лідер – це не той, хто займає найвищу посаду. «Лідер – це той, чия картина світу найбільш адекватна з погляду колективу»; «той, кому керовані делегують акцептувати картину світу, інакше кажучи, чийого схвалення своєї точки зору, своїх оцінок і суджень вони потребують» (Володимир Тарасов).

Ще один недолік помаранчевої управлінської культури: «керований хаос», що йде на зміну синьому «тотальному порядку», при всій своїй керованості залишається все-таки хаосом і може вийти з-під контролю. Раптом може виявитися, що за якусь важливу фун

«Адже ми команда!» – виголошує помаранчевий керівник, а його сині й червоні підлеглі подумки крутять пальцем біля скроні: «Про що це він?» Втім, й інші керівники, замкнені в рамках однієї парадигми мислення, вважають всіх подібними до себе. «Той, у кого із знарядь є лише молоток, схильний на будь-яку проблему дивитися як на цвях» (Абрагам Маслоу).

Джерелом енергетики помаранчевої організації є спільне прагнення до успіху. Від співробітників потрібен результат – але такий, якого було досягнуто за правилами. Енергія не марнується, не витрачається на боротьбу за владу – все підпорядковано лише досягненню мети.

Але, напевно, найважливіша ознака помаранчевої компанії – постійні зміни (зовсім неприйнятні для синіх). Замість посадових інструкцій у помаранчевій компанії існують корпоративні легенди, робочий день слабко нормований, умовності відсутні (наприклад, часто всі звертаються один до одного на «ти» і по іменах), межі підрозділів розмиті (міграція співробітників – справа звичайна), двері відчинені, столи круглі (а не у формі Т чи П), і кожен може висловлювати свою думку. Різниця між синьою та помаранчевою організаціями – це як різниця між фалангою та спецназом (або між галерною командою та футбольною командою). Парадоксально, але такі функції, як маркетинг, PR, керування персоналом, у помаранчевій компанії розпорошені серед великої кількості людей по всій організації.

Синя організація – це ієрархія, якою керують правила. Таку організацію часто називають бюрократичною, надаючи цьому слову негативного відтінку, хоча бюрократія абсолютно незамінна в багатьох ситуаціях.

Червоний лідер цінує особисту відданість настільки, що нерідко сприймає звільнення за власним бажанням як зраду, а колишніх співробітників – як ворогів. Тому червоний лідер оточує себе кумами і родичами: він більш-менш упевнений у своїй здатності їх контролювати та в їхній лояльності. Якщо всіх контролювати не можна прямо, цього можна домогтися, використовуючи принцип «розділяй і володарюй». Червоний лідер допускає, що особливо наближені крадуть, – головне, щоб не забувалися і не переступали межу.

4. Культура успіху (помаранчева) 5. Культура взаємин (зелена) 6. Культура творчості (жовта

Нижче ми докладно розглянемо такі різновиди управлінських культур: 1. Культура приналежності (фіолетова) 2. Культура сили (червона) 3. Культура правил (синя)

І не потрібно дивуватися, коли чуємо пояснення на кшталт «я тримаюся за цю роботу, тому що там гарний колектив». Це означає, що людина зустрічалася в житті з різними управлінськими культурами і знає, що для неї добре і комфортно, а що погано і неприйнятно.