Цитаты из книги «Наркономіка. Як працює економіка картелів»

оративної соціальної відповідальності? Американський економіст Гершел Ґроссман змоделював публічні послуги мафії й виснував, що в деяких випадках конкуренція між державою і гангстерами веде до кращої якості послуг, ніж якби їх надавала сама держава . У моделі Ґроссмана мафії вимагають гроші та надають послуги майже так само, як уряди збирають податки для фінансування громадських витрат. Що вища податкова ставка і що гірша якість громадських послуг, які надає держава, то більше населення і бізнес покладатимуться на тіньовий ринок для задоволення своїх потреб.

вигода наркобаронів від підтримання образу соціально відповідальної компанії очевидна.

КСВ як серйозної бізнес-стратегії припав на 1990-ті. Більшість великих фірм витрачає чимало часу і грошей на те, щоб продемонструвати свій внесок у становлення спільноти, стійке зростання, концепцію трьох критеріїв 43

Залякування журналістів у Рейносі призвели до того, що місцеві картелі майже повністю контролюють пресу.

Але коли йдеться про коку, то болівійський режим вільніший, ніж в інших південноамериканських країнах.

контроль постачальних мереж, як це робить Walmart. Мексиканські картелі розширилися за допомогою франшиз із таким самим успіхом, як і McDonald’s. У Сальвадорі татуйовані вуличні банди, колись запеклі вороги, відкрили для себе, що співпраця іноді вигідніша за конкуренцію. Карибські злочинці використовують острівні смердючі в’язниці як центри зайнятості, вирішуючи власні проблеми з людськими ресурсами. На кшталт інших великих фірм, наркокартелі взялися експериментувати з офшорами, переносячи свої проблеми до нових, більш уразливих країн. Вони намагаються диверсифікуватись, як це здебільшого робить інший бізнес, сягнувши певного розміру. Як і іншим відомим ритейлерам, їм доводиться вдаватися до онлайнової торгівлі. Комусь, можливо, застосування економічного та бізнесового аналізу до наркокартелів здасться образливим. Проте нерозуміння економіки наркоторгівлі та продовження називання фантастичних цифр, як-от у випадку з вогнищем на півмільярда в Тіхуані, прирекли уряди на те, щоб витрачати гроші та життя на політику, яка не працює. У всьому світі платники податків витрачають понад 100 млрд доларів щороку на боротьбу з нелегальною наркоторгівлею. Лишень США гатять на федеральному рівні 20 млрд доларів, чинячи за рік 1,7 млн арештів, пов’язаних із наркотиками, і відправляючи чверть мільйона людей за ґрати4. У країнах, що виробляють і переправляють наркотики, збройна боротьба з наркопромисловістю призвела до незчисленних жертв. Рівень убивств у Мексиці жахливий, але не такий високий, як у деяких інших країнах, що лежать на шляху контрабанди кокаїну і де щороку вбивають ще тисячі людей, які пробують боротися з наркобізнесом

У всьому світі платники податків витрачають понад 100 млрд доларів щороку на боротьбу з нелегальною наркоторгівлею. Лишень США гатять на федеральному рівні 20 млрд доларів, чиня

кокаїну захистили свої прибутки, посиливши контроль постачальних мереж, як це робить Walmart. Мексиканські картелі розширилися за допомогою франшиз із таким самим успіхом, як і McDonald’s. У Сальвадорі татуйовані вуличні банди, колись запеклі вороги, відкрили для себе, що співпраця іноді вигідніша за конкуренцію. Карибські злочинці використовують острівні смердючі в’язниці як центри зайнятості, вирішуючи власні проблеми з людськими ресурсами. На кшталт інших великих фірм, наркокартелі взялися експериментувати з офшорами, переносячи свої проблеми до нових, більш уразливих країн. Вони намагаються диверсифікуватись, як це здебільшого робить інший бізнес, сягнувши певного розміру. Як і іншим відомим ритейлерам, їм доводиться вдаватися до онлайнової торгівлі

яловичина мусять пройти цілий ланцюг процесів додавання вартості, перш ніж буде встановлена їхня «вулична ціна».

Раз по раз найбільш безоглядні злочинці казали мені про рутинні проблеми, які псують життя іншим підприємцям: управління персоналом, обхід урядових постанов, пошук надійних постачальників, розв’язання питань з конкурентами.