Цитаты из книг автора «Том Уэйнрайт»

Візьміть-но вино від нічогісінько не знала про вино. Але вона здібна до маркетингу, брендингу і має одну з найпродуманіших мереж дистрибуції у світі. Компанія розраховувала на те, що зможе застосувати свої ноу-хау з маркетингу та потужну збутову машину у виноробстві. Такі самі сподівання і в наркокартелів, які розпочинають перемитництво людей. У них немає досвіду роботи з мігрантами, а їхні клієнти – мексиканські бідняки,

Аналітики вважають, що з огляду на широкий діапазон галузей, у яких нині присутні картелі, нема рації називати їх лише наркокартелями. Деякі інституції, зокрема й ФБР, тепер називають їх «транснаціональними злочинними організаціями», ТЗО,

наркокартелі, що диверсифікують свою діяльність і займаються контрабандою людей.

Виявилося, що схема нагадує не піраміду, а радше пісковий годинник. Нагорі – великі спеціалізовані імпортери, котрі завозять чималі партії наркотиків: 100 кг і більше кокаїну та героїну, 100 тисяч пігулок екстазі, багато тонн канабісу. Далі меншими партіями вони перепродують ці наркотики гуртовикам, які спеціалізуються на одному наркотику. Цікавий наступний крок: далі, пишуть автори, гуртовики продають товар посереднику, якого охрестили «різнотоварним наркоброкером». На відміну від вищих рівнів ланцюжка, де зосереджуються на одному наркотику, цей народ працює з усім асортиментом – від сильнодійних до слабких – і в довільних масштабах.

Ще до наскоку на «Шовковий шлях» ФБР здійснило понад сто тестових закупівель і з’ясувало, що всі продукти відповідають стандартам «чистоти».

Продавцям доводиться активніше конкурувати щодо ціни, якості й клієнтського обслуговування, а не просто й далі робити свою справу коштом давно усталених зв’язків. Ба більше, новим дилерам набагато легше тепер вийти на ринок, бо вхідні перепони значно нижчі.

Довіра, яку, здавалося б, важко встановити в анонімному середовищі, де всі гравці – шахраї, забезпечується завдяки системі «зворотного зв’язку», скопійованій з .

Отак і сформувалася мережева економіка. Гравці мають справу лише з людьми зі своєї мережі: сім’я, друзі, сусіди, колишні співкамерники, – і на відкритий ринок не виходять

На ринку зустрічаються продавці яблук і покупці. Покупці розглядають пропозицію. Якщо продавець править зависоку ціну, покупці йдуть деінде. Якщо покупець пропонуватиме занизьку ціну, то продавець краще запропонує яблука комусь іншому. Обидві сторони припиняють торгуватися, коли вважають, що ціна їм найвигідніша. Такий механізм визначення ціни з магічним узгодженням попиту і пропозиції в ринковій економіці в усьому світі. Тепер уявіть-но собі ринок нелегальної продукції, скажімо наркотиків. Торгівля незаконним товаром має відбуватися потай. Тобто, якщо в країні панує закон і порядок, для цього не може бути відкритого ринку, де покупці порівнюють ціни, а продавці вихваляють свій крам. Натомість покупці через свої канали купують лише у знайомих дилерів. Своєю чергою, дилери продають лише платоспроможним покупцям, через яких не буде клопотів із законом. Це означає, що наркоринки функціонують не так ефективно, як могли б. Споживач може придбати у свого дилера кокаїн кепської якості по 200 доларів за грам, не знаючи, що неподалік можна купити більш якісний товар удвічі дешевше.

Ритейл онлайн залишиться і в традиційній економіці, і в наркоторгівлі. Поліції це може не подобатись. Але виявляється, що дискомфорт для влади – це марниця порівняно з халепою для традиційних наркодилерів, бо онлайнова революція загрожує самому їхньому існуванню.