Цитаты из книг автора «Тодось Осьмачка»

А якби він був удумливіший, то й не сходив би на чужі манівці, а помагав би своєю творчістю зміцнюватися селянству морально і духовно, незалежно від сусідства загребущого та від лукавства їх сичущого.

всяка нещирість нівелює людський характер і роз'їдає волю певніше, ніж іржа залізо.

А дзвони гули з дзвіниці на село, на Тясмин і на поля, неначе з велетенського вулика якісь незвичайно великі бджоли, які пишного літа не збирають пахущий мед з квіток та всякого зілля, а збирають з людських сердець радість та любов.

так і від кожного сичевого крику тумани, освітлені місяцем, здригалися і одпливали на далекі краї ніч

йому здався день незвичайно тихий і широкий своєю пусткою, але в якій сонце не могло потовпитися – бувши надміру великим, воно набирало величезних зусиль, аби розгорнутися на весь розмах своєї потуги.

В понеділок уранці сонця вже було повен двір.

А я й питаюся: що це таке з вами? Чи не понюхали часом смаленого хвоста в кнура?

подержавши якусь мить полонену долоню у своїх жменях,

після пісні тиша панувала нерухоміша.

Від пісні, сповненої несосвітенного жалю, небеса нап'ялися до останньої можливості своєї сили, аби тільки не луснути і не пустити до Бога страшних жалів невідомого і самотнього жіночого серця