Цитаты из книг автора «Тодось Осьмачка»

все життя – тільки неспинний потяг, що ніякий машиніст не в силі змінити напрямку його руху по призначених рейках між відомими, сірими станціями?

З поганої вівці хоч шерсті шмат!

Левко, студент-сільськогосподарник з їхнього ж села, теж сидів коло них і живився. Він був лагідний і грубілий, ніж дозволяв його зріст, отже, з нього був би колись ідеальний панотець, а тепер – зразковий агроном.

На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м'які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів.

зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани

За свої двадцять п'ять років він був підпасичем-приймаком, потім просто хлопцем, далі повстанцем і наприкінці секретарем сільбюро Спілки робземлісу[81].

Життя таке просте, що починає кінець кінцем здаватись таємничим.

незважаючи на всі пориви, його ніколи не покидала надія на якесь тихе, лагідне життя серед книжок та друзів, і надію цю він хоронив, як запасну частину на випадок різних невдач, як рятівничий пояс, що на ньому плавати хоч і не дуже зручно, але все-таки краще, ніж тонути.

ти той, хто з них почерпнув не тільки перше знання про світ, а й захоплення ним – для того книжка лишається вічним, мінливим і живим добродієм

переймаючись безмежним співчуттям до невдах і для всіх маючи в серці слово ласки та збадьорення.