Цитаты из книги «Кобзар»

Тарас Григорович Шевченко ПРИЧИННА

А я дивлюсь, поглядаю, Сміюся сльозами.

«Грай, кобзарю, лий, шинкарю!»

Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово.

Зібрав Тарас козаченьків — Поради прохати: «Отамани товариші, Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? Бенкетують вражі ляхи — Наше безголов'я». «Нехай собі бенкетують, Нехай на здоров'я! Нехай, кляті, бенкетують, Поки сонце зайде,

А ніч-мати дасть пораду, Козак ляха знайде».

Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Праведная душе! прийми мою мову, Не мудру, та щиру. Прийми, привітай. Не кинь сиротою, як кинув діброви, Прилини до мене, хоч на одно слово, Та про Україну мені заспівай!

Водив за собою, — Все осталось, все сумує, Як руїни Трої. Все сумує, – тільки слава Сонцем засіяла.

Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине — Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. Серце в'яне співаючи,